Але мова йде не про нестачу коштів на благоустрій, а про ставлення до громадян. Невже на околицях Рівного живуть гірші рівняни, аніж у центрі? Відповідь чекати не буду.
То чому ж тоді ремонти відбуваються на Соборній, Чорновола, проспекті Миру, майдані Незалежності? Хіба не заслуговують на комфорт мешканці будинків на вулицях Коновальця, Ювілейній, Макарова, Мельника? Перед своєю владою усі рівняни рівні. Хоча б тому, що вони обирали міського голову. Не лише ті, які мешкають у центрі, а всі! Отож всі мають рівноцінне право на певну турботу. Саме тому благоустрій центральної частини міста й надалі вважатиметься окозамилюванням.
І марно чиновники ображаються, що їхню імітацію бурхливої діяльності журналісти називають ПОКАЗУХОЮ. Це і є показуха, коли щось роблять для чужих очей, а не для людей. Аби гості бачили, який у нас гарний центр, а до околиць коли ще доберуться. Тому й хвалити усі ці “досягнення” теж язик не повертається. Турбота про мешканців та місто — це святий обов’язок влади. І якщо вона його перевиконає, можливо тоді й почує якесь хороше слово. Але хіба чиновники працюють заради слів?

Світ марить. Або повільно позбавляється залишків здорового глузду. Або це невдалий жарт. Перше, що спадало на думку, коли з’явилася інформація про те, що Джорджа Буша та Тоні Блера висунули на отримання Нобелівської премії Миру. Миру!
Номінантом із 160 претендентів на це звання цьогоріч став серед інших і Папа Римський. Таку премію вручили Матері Терезі. Цих людей знає весь світ за їхню доброчинність. А за що знають Буша та Блера?
І саме за це їх і номінують. За війну в Іраку. Точніше з вуст норвезького парламентаря Яна Сімонсена це звучить так: іноді для запобігання великій трагедії потрібна маленька та ефективна війна.
Якщо його підтримають, доведеться переконатися, що світ таки марить. Це все одно, що виправдати вбивства сотень людей у підозрі на те, що вони — серійні маніяки на кшталт Чекатило. Це можна порівняти із Іродом, який знищував дітей заради пошуку одного-єдиного маленького Ісуса. У секретаріаті Нобелівського комітету це нагородження, якщо воно відбудеться, називають поворотним моментом в історії. Адже у 2002 році премію Миру вручили екс-президенту США Джіммі Картеру. Голова Нобелівського комітету заявив, що висування Буша і Блера — повна протилежність політиці Картера з урегулювання конфліктів дипломатичними методами.
З таким же успіхом на цю премію варто висувати і невмирущого Саддама Хусейна чи напівміфічного Усаму бен Ладена. А чим вони гірші? Теж борються за мир! Для себе, своєї нації, своєї віри, своєї землі.
Тішить те, що з пропозиціями Ян Сімонсен спізнився — термін подачі заявок закінчився. Отож кандидатури Буша й Блера розглядатимуть у 2004 році. А до того часу багато чого трапиться. Можуть з’явитися й інші претенденти. Які проведуть ще ефективніші й менші війни, щоб запобігти черговій великій трагедії. Може, завдяки новій “маленькій та ефективній війні”, вже не залишиться ні претендентів, ні тих, хто вручає премії. Нікого. І тоді справді буде мир. Без нагород. Миру нагороди не потрібні. Він може існувати і без нас.

На це одразу ж відреагували в Україні в цілому та в Рівному зокрема. У понеділок голові ОДА Миколі Сороці доповіли, що моніторинг радіоактивного забруднення ведеться і в нашій області. Протягом трьох діб підвищення радіаційного фону на Рівненщині не зафіксовано (у Рівному — 14 мкР/год., у Сарнах — 12 мкР/год., у Дубні — 11 мкР/год).
Така оперативність головного управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення не може не радувати. Вибухнуло там — швиденько перевірили все у нас. Оголосили результати. Заспокоїли.
Однак наслідки місцевих надзвичайних подій оприлюднюють не так оперативно. Все ще діє принцип “табу”. Іноді інформацію про аварії, вибухи, пожежі швидше можна дізнатися від очевидців, сусідів, аніж з офіційних органів.
Можна навіть складати список найбільш закритих для журналістів державних установ. Але після його опублікування вони навряд чи відкриються. Швидше навпаки, зайдуть у ще глибше підпілля. А ми лише будемо здогадуватися, що там коїться насправді, які таємниці навіки поховані у запорошених сейфах й шухлядах. Про що не хочуть розповідати людям чиновники?..