Розмірений темп роботи депутатів міськради після обіду, як і очікувалося, підігріли три політичні моменти: перенесення погруддя Кузнецова (на початку 90-х років його розмістили на вулиці Ясній) на Дубенське кладовище, встановлення бюста Олеко Дундича на місці викраденого у парку культури та відпочинку імені Тараса Шевченка та увіковічення пам’яті першого командира Української повстанської армії Тараса Бульби-Боровця.
Як доповів депутатам секретар Рівнеради Андрій Грещук, питання встановлення погруддя Миколи Кузнецова виникло на прохання нині покійного голови міської ветеранської організації пана Гутніка та її теперішнього керівника пана Абушевича, щоб ветерани Червоної Армії мали можливість вшанувати його пам’ять. Виступ доповідача збентежив депутатів з фракції “Наша Україна”, які гостро відреагували на ймовірність повернення одіозного Кузнецова на Дубенське кладовище. Так, депутат Віталій Поровчук навів історичну довідку про діяльність радянського розвідника Кузнецова та її наслідки для українців у часи Другої світової війни. Найзатятіше відстоював Кузнецова єдиний депутат-комуніст у Рівнераді з провладної фракції “Наше місто” Сергій Полоцький та його однопартієць — депутат Верховної Ради України Микола Кухарчук. Останньому керівник фракції “Наша Україна” у міськраді Юрій Вовк дорікнув, що той не голосував за узаконення ветеранів ОУН-УПА з “червоноармійцями”. Врешті-решт, у підсумку довгі і напружені дебати на історичну тематику закінчилися поіменним голосуванням, що рідко буває на сесіях міськради: “за” проголосували тридцять один депутат з фракції “Наше місто” та позафракційних, а “проти” — всі депутати-“нашоукраїнці”.
Не менш бурхливо обговорювали “питання Дундича”. Своєрідність ситуації полягала у тому, що під зверненням до депутатів з проханням відновити бюст “герою громадянської війни” Олеко Дундичу підписалися секретар міськради Андрій Грещук, заступник міського голови Микола Пасічник, начальник управління містобудування та архітектури Анатолій Храбан, але не підтримала профільна комісія з питань освіти, науки, культури та духовності під головуванням Лідії Кузьмук. Народні обранці “кидали в маси” різні пропозиції: від встановлення пам’ятного хреста у парку Тараса Шевченка, де похований полум’яний сербський борець за щастя трудового народу — до віднайдення коштів на виготовлення нового бюста сербського революціонера. Зупинилися на компромісному рішенні — тридцятьма голосами “за” депутати проголосували поставити бюст Дундича на старому місці на добровільні пожертви громадян. “Проти” знову голосувала фракція “Наша Україна”. Також депутати проголосували за те, щоб результати їх поіменного голосування по Кузнецову та Дундичу були оприлюднені у пресі.
Третє політичне питання — увіковічення пам’яті Тараса Бульби-Боровця — на розгляд сесії Рівнеради винесла вже фракція ”Наша Україна”. Як і перші два, воно викликало “гарячі дебати” між окремими депутатами. Після історичних екскурсів у минуле та словесних мушкетерських випадів у бік колег, народні обранці вирішили встановити у Рівному пам’ятник Тарасові Бульбі-Боровцю до 100-річчя від дня народження, яке відзначатиметься у березні 2008 року. А з місцем для пам’ятника депутати визначаться у майбутньому.
