Якби в обласній раді нинішнього скликання провели конкурс анекдотів, то однозначно першість здобув би анекдот про 18 мільйонів. Власне, історія ця реальна, але вже давно перейшла в розряд анекдотичних.
Ще в 1996 році регіональне представництво державної акціонерної компанії “Хліб України” з обласного бюджету взяло згадану суму для безпроцентного кредитування посівної кампанії сільгосппідприємств. Ті мали продати зерно нового врожаю і повернути гроші акціонерній компанії, а вона — фінансовому управлінню облдержадміністрації. Але все сталося зовсім не так. Господарства тим часом потроху збанкрутіли, потроху ліквідувалися і повертати борги стало нікому. А тут ще й обласна рада попереднього скликання проявила м’якотілість і вирішила списати 18 млн. гривень. І це, уявіть собі, в період тотального дефіциту бюджетних коштів. Якби прокурор вчасно не опротестував рішення облради, а обласну раду не очолив Роман Василишин, боржники вдоволено потирали б руки. Нещодавно на засіданні однієї з постійних комісій облради Василишин “сказав те, чого не хотів казати”. Мовляв, коли область очолював я, ніхто нікому не списував жодної копійки.
Отож облрада була змушена відмінити своє попереднє рішення. Уже сам цей факт сприяв тому, що боржники стали потрошку повертати борги, бо зрозуміли, що халява не пройде. А днями це питання набуло нового повороту. Тон цій історії знову задав Роман Василишин. Він впевнений, що зазначені 18 млн. гривень пішли не за призначенням. За ці гроші дехто встиг вибудувати собі добротні будинки:
— Я вважаю, що відсотків 50 цієї позички вкрали, частину списали на стихійні лиха або просто не вважають за потрібне повертати борг. Хоча після того, як сесія скасувала своє попереднє рішення про списання 18 мільйонів, у бюджет було повернуто понад 900 тисяч гривень, тобто ще до того, як зайшла мова про судові позови. У жодній іншій області немає такого величезного боргу перед бюджетом за регіональними контрактами, як у нас. Навіть якщо кінці у цій справі сховані, ми повинні зробити усе можливе для повернення коштів у бюджет.
Менш категоричним на засіданні комісії був генеральний директор обласного дочірнього підприємства ДАК “Хліб України” Володимир Тишкун:
— Я змушений констатувати, що 137 господарств області не зможуть розрахуватися, бо немає до кого позивати, а винні вони 4,8 мільйона гривень, — сказав пан Тишкун. До речі, сам пан Тишкун очолив регіональне представництво не так давно. До цього ним керував Володимир Тропець, якого на засіданнях комісій голова облради раніше лякав криміналом і через це, напевно, бідолашний пан Тропець мусив перейти у заступники.
Депутати погодилися, якщо вже і списувати, то лише тим господарствам, яких не існує в природі. Проте робити це треба в останню чергу, бо в такому разі ті, хто заборгували решту мільйонів, стануть чекати, що їм теж спишуть і не повертатимуть у бюджет ні копієчки. Решту ж 14 мільйонів є кому погасити. Якщо господарства, які брали позички, припинили своє існування, то лишилися їхні правонаступники, або ж принаймні колишні керівники цих підприємств.
Коли голова облради Роман Василишин стверджує, що знає цих людей і навіть бачив їх будинки, то є перспективи, що борги таки повернуть. Процедура дуже проста. Як тільки прокуратура порушить кримінальну справу, Роман Василишин має бути першим, хто дасть свідчення у цій справі, оскільки найбільш інформований та ще й сам зголосився. Пан голова вважає, що боржників треба негайно притягнути до особистої відповідальності, щоб “хоч хату можна було забрати”. Очікується, що саме з таким проханням сесія облради на днях звернеться до прокурора області. Але навряд чи варто сподіватися на те, що за вкрадене тому вісім років тепер когось візьмуть та й відправлять за грати. Такі речі у нас просто не практикуються. Але помріяти принаймні про це можна. І сподіватися. Ці кошти енний раз можна пообіцяти лікарям, вчителям та іншим бюджетникам і нехай чекають. Така їхня доля — чекати милості від влади.
МІЖ ІНШИМ
Здійснити ще один превентивний крок щодо боржників запропонував на засіданні комісії депутат обласної ради Віктор Данилов. Щойно повернувшись з прийому виборців у Сарненському районі, він побував також і у Катеринівській виправній колонії. То ж на думку п. Данилова, було б добре відвезти боржників до цієї чи іншої тюрми. Поки що на екскурсію, щоб на власні очі побачили, як відбувають покарання засуджені за економічні злочини.
Між тим справа про 18 мільйонів дуже цікава. Скажіть, хіба не розумник придумав прокручувати мільйонні кредити через підприємство зі статутним фондом у розмірі 47 тисяч гривень? Хіба не той же розумник спрямовував ці кредити шляхом переговорів по телефону? Подібних питань можна поставити багато. Ось лише відповідати на них нікому. Добре, що хоч знайшлися сміливці вказати пальцем на власників хоромів, вибудуваний за 18-мільйонний кредит.
