У Залі камерної та органної музики 74-річний Дон Фрідман охоче спілкувався з журналістами через перекладача. Розповідає, що грає джаз з чотирирічного віку. Здобувати вміння виконувати джаз довелось самотужки, адже на той час жоден навчальний заклад не давав таких знань. Сьогодні він — музикант зі світовим визнанням, викладач гастролює світом. Фрідман постійно експериментує, каже, що джаз не стоїть на місці, він постійно розвивається.
— Джаз розростається як музичний жанр. Це відбувається тому, що він зазнає впливу різних музичних стилів, які існують у світі. Нове звучання джазу приносить і використання новітніх технологій.
На питання про те, яким буде джаз у майбутньому, музикант посміхається:
— На жаль, я не можу передбачити майбутнього джазу, не вмію передбачати майбутнього!
Після десятихвилинного інтерв’ю Дон Фрідман піднімається на сцену, аби “спробувати“ звук. Разом з ним і гітарист-дипломат Жан-П’єр Фрьолі. Саме він, будучи у теплих стосунках з рівненським джаз-клубом “ДжЕм”, посприяв приїзду маестро з Америки в Україну.
Ближче до двадцятої зал наповнюється слухачами. Як виявилось — усі квитки на концерт продані. Рівняни займають місця навіть на балконах і спеціально доставлених кріслах. Контингент доволі різний за віком і за статусом. Перед концертом президент джаз-клубу “ДжЕм” Сергій Гемберг, який був і ведучим концерту, знайомить слухачів з біографією Дона Фрідмана. Опісля запрошує його на сцену. Під гучні оплески музикант сідає за рояль. З клавіш одна за одною злітають джазові імпровізації. Пальці маестро вправно бігають чорно-білою клавіатурою. З подивом відзначаю легкість, з якою Дон грає досить складні, глибокі за звучанням композиції.
Зі сцени один за одним звучать власні твори Фрідмана, джазова класика. У відповідь на бурхливі оплески після кожної композиції джазмен відповідає глибоким поклоном і анонсує наступний твір. Мовний бар’єр не заважає спілкуватись з залом — кілька слів англійською, а далі — мова музики, зрозуміла всім. Джаз переносить слухача то на берег океану, то у Нью-Йорк 40-х років минулого століття. Заплющую очі, щоб сконцентруватись лише на музиці. Помічаю, що не одна слухаю музику саме так.
У другій частині концерту на сцені з’являється Жан-П’єр Фрьолі, знайомий рівнянам виступом на концерті джаз-клубу “ДжЕм”. Дует піаніста Фрідмана і гітариста Фрьолі вражає зіграністю. Музиканти поміж іншим виконують композиції Жан-П’єра. Публіка оцінила майстерність виконавців — аплодують стоячи.
Висловив своє захоплення і міський голова Володимир Хомко. Він подякував музикантам за чудовий вечір і подарував гостям фотоальбоми з краєвидами Рівного. На бурхливі оплески виконавці відповіли композицією на біс.
Слухачі, залишаючи залу, ділилися враженнями. Кажуть, що важко підібрати слова, аби висловити захоплення.
— Шкода, що все так швидко закінчилось. Хотілося б ще! Ця музика налаштовує на роздуми і разом з тим заспокоює душевно, — розповідає після концерту рівнянка Ірина Шидловська. — Відчувається, що це майстер світового масштабу, багато чого в житті пережив. І як він у такому віці це все може передавати? Не кожен молодий так зможе!
Поділився враженнями і відомий рівнянам Юрій Журавель, фронтмен гурту “Оt Vinta”.
— Ця музика весела, хуліганська — це повна імпровізація, повна свобода. Сам Дон, незважаючи на похилий вік, має хуліганський запал. Помітно, як він закінчує композиції мізинцями, — посміхається Юрій. — З Жан-П’єром вони знайшли спільну мову — це в джазі круто.
Залишивши рівнянам смак справжнього джазу, Дон Фрідман вирушив з концертом до столиці. А рівненський джаз-клуб “ДжЕм” розпочинає підготовку до джазового фестивалю “Art Jazz Cooperation-2009”. Відбудеться він традиційно наприкінці серпня, коли рівняни святкуватимуть День міста.
Президент джаз-клубу “ДжЕм” Сергій Гемберг розповідає, що цьогорічний фестиваль буде зірковим і по-справжньому джазовим:
— На наше запрошення відгукнулись і вже підтвердили участь виконавці джазу з таких країн як Україна, Росія, Білорусь, Польща, Чехія, Куба, Ізраїль. Є ще дуже сенсаційна гучна особистість, яка має приїхати. Це загальновідома усій Україні — це вона! — загадково посміхається Сергій.
— Ніно Катамадзе? — запитую, не приховуючи радості.
— Можливо, — чую у відповідь — і знову посмішка.
Ну що ж, чекатимемо. А усім, хто чув джаз, але вважає, що не любить його, скажу одне: спробуйте послухати його наживо, а вже опісля — робіть висновки.
