У Рівному презентували книги ветерана російсько-української війни Василя Шекери. Автор розповів про власний бойовий досвід, поранення, відновлення після служби та про те, як література допомогла йому пережити наслідки війни.
За освітою Василь Шекера — учитель музики. Він закінчив Бердичівське педагогічне училище, після чого повернувся на Хмельниччину та працював у школі. Згодом займався підприємницькою діяльністю.
Від фронту до літератури
25 лютого 2022 року Василь Шекера добровільно долучився до Збройних Сил України. За понад чотири роки служби він брав участь у боях на Слов’янському, Ізюмському та Вовчанському напрямках.
Ветеран пригадує, що під час окремих обстрілів доводилося перебувати під вогнем по 12–13 годин. У таких умовах, за його словами, людина може втрачати відчуття часу та простору. Водночас саме на фронті він спостерігав прояви взаємодопомоги й віри.
Василь розповів про молодого побратима, який після важкого бою сказав: «Командир, я ніколи в житті не молився. Не знав як. Але цього разу так просив Бога, щоб ми вижили».
Після другого поранення, коли ветеран перебував на лікуванні, він почав записувати власні думки. Частину текстів фіксував на диктофон у телефоні одразу після того, як вони виникали.
«Фізично відновитися легше, ніж морально. Хочеться закритись від світу, але виникає питання: чи ти потім зможеш вийти і повернутися у світ?» — зізнається ветеран.
Дві книги про війну, людей і життя
Першою результатом цієї роботи стала збірка білих віршів «Ціна війни — життя». Її Василь Шекера написав під час лікування після поранення. У книзі автор осмислює війну, втрати, пам’ять, людські стосунки та надію.
Другий твір — роман «Кохання посеред війни». Його ветеран писав у 2025 році безпосередньо в зоні бойових дій. Основою стали реальні події, однак у центрі книги не лише бойові дії, а й особисті стосунки, кохання та рішення, які люди змушені приймати під час війни.
За словами Василя, бойовий досвід змінив його сприйняття навколишнього світу. Один із таких моментів стався, коли після виходу з позиції він побачив у заростях козулю. Чоловік почав знімати тварину на телефон і замислився над власною реакцією на побачене.
Читайте також: Від Маріуполя до фронту: історія військового з позивним «Бора-Бора», який облаштовує позиції для побратимів.
«Мені стало не по собі від усвідомлення, наскільки змінилося моє сприйняття світу. Після війни я більше не хочу брати зброю в руки», — згадує він.
Повернення до цивільного життя
У травні 2026 року Василь Шекера завершив військову службу за станом здоров’я. Після повернення до цивільного життя він продовжує писати, спілкуватися з людьми, зустрічатися з молоддю та брати участь у літературних фестивалях.
Ветеран також підтримує зв’язок із Рівненщиною, де має друзів і колишніх побратимів. Каже, що почувається тут як удома.
Читайте також: Його зброєю могли бути крейда і книжки: як учитель із Дубенщини став сапером.
Для Василя література стала способом осмислити пережите та говорити про досвід війни вже у цивільному середовищі. Його книги стали продовженням цієї розмови — про людей, які воюють, повертаються з фронту та намагаються знову знайти своє місце у мирному житті.
«Ми воюємо за те, щоб наші рідні жили, щоб посміхалися».
За повідомленням з Рівненської ОВА.
