Смачні пахощі солодощів чути вже на прохідній Донецької кондитерської фабрики ЗАТ ВО “Конті”. Втім, відчуття, що ти знаходишся саме на фабриці — немає. Адже навколо все начищене до блиску, та й саме приміщення, включаючи охорону, радше нагадує солідний бізнес-центр. “Видає” кондитерське спрямування лише запах, ну і уніформа, яку слід одягнути, аби поглянути на виробництво зблизька.
Перш за все прямуємо у частину, де виготовляють “Бонжур”. От і перше розчарування: жодних мускулистих чоловіків у фартухах, натомість — апарати, апарати і ще раз апарати. Ну і кілька жінок, котрі спостерігають за тим, щоб все це справно працювало. Тому не дивуйтеся, що ці десерти такі рівненькі: кожний рух машин добре відлагоджений.
Саме виробництво включає кілька етапів. Перш за все випікаються коржі-основи. Коли вони остигають спеціальною рухливою стрічкою подаються до першого автомата. На шляху їх чекає ретельна перевірка: працівниця фабрики вилучає зі стрічки пошкоджені коржі. Потім кілька автоматизованих кондитерських шприців наповнюють заготовки джемом, а наступні шприци — суфле. За тим десерти поливають шоколадом. Якщо зверху його подають через спеціальні трубки, то знизу печиво омивають справжні шоколадні хвилі.
А от цукерки “Тофіта” мають дещо іншу технологію виробництва. Справа в тім, що ці солодощі мають комбіновану начинку: у м’якій ірисній масі (тофі) кондитери примудряються розташувати начинку зі смаком шоколаду або капучино. Ці цукерки кілька разів проходять через спеціальний холодильник, а зверху покриваються шоколадом. Усе це для того, щоб тофі “тримало форму”, адже за своєю природою воно швидко тане.
Іще цікавіше спостерігати за процесом виробництва цукерок “Esfero”. Адже воно багатоступінчасте. Спершу чорний шоколад заливають у невеликі формочки, аби сформувати спеціальні шоколадні “міні-чаші”. Після того, як шоколад застигне, в кожну “чашечку” працівниці фабрики вручну кладуть цілий горішок. Потім форми знову заливаються шоколадом, спеціальним автоматом “видається” зайва сировина, а форми відправляються у холодильник. Не менш цікаво спостерігати, як автомат неквапно виймає маленькі цукерочки з горішком усередині з форм. Після цього цукерки покривають першим шаром молочного шоколаду та посипають подрібненим мигдальним горіхом і знову охолоджують. Завершується виробництво цукерки після ще однієї “поливки”. Завдяки мигдальній кришці, їх поверхня нерівна.
До речі, на фабриці практично всі процеси автоматизовані. Це стосується і обгорток. Спеціальний автомат і цукерку у фольгу обгортає, і саму фольгу “закріплює”, і фірмову наклейку приклеює. Так само автоматично цукерки фасуються у коробки, які “залізні руки” розпрямляють, запаковують та загортають у целофан.
Не більше ручної праці використовується і під час виробництва бісквітних рулетиків. Самі коржі тут випікаються величезним тонким полотном. Потім кількома смужками на нього наноситься смужка вершкової начинки. Далі — черга фруктової начинки. Автомат наносить її тоншою смужкою. За ним у кілька рядів слідують ножі, які перетворюють смугасте полотно на тонші пасма. Далі — рука-”заверталка”, яка власне й формує з коржів рулетики. Наступний великий ніж розрізує довжелезний рулет на маленькі, які потім або поливаються шоколадом, або відразу запаковуються. Знову ж таки автоматично.
