Донедавна служба телефону довіри працювала тільки у декількох найбільших містах колишнього Радянського Союзу, а сьогодні вона приносить користь людям і в маленьких містечках. Є така служба і в Острозі. Про її будні розповідає головний спеціаліст центру Ольга Володимирівна (на жаль, її прізвище, як і прізвища інших спеціалістів, — секрет. Анонімність цієї людини, яка відповідає на дзвінки, є не менш важливою, ніж анонімність абонента).
— Телефон довіри працює як спеціальне формування при районному центрі соціальних служб для молоді і надає безкоштовно й анонімно психологічну, а в деяких випадках юридичну та медичну допомогу людям будь-якого віку. До нас звертаються люди з різноманітними проблемами і запитаннями. Багато дзвінків від школярів, яких турбують стосунки з друзями, батьками, вчителями, між хлопцем і дівчиною. Дзвонять і студенти, які намагаються вирішити більш складні питання. Їх цікавлять проблеми здоров’я, особливо коли це стосується статевої системи, а також наркоманії, алкоголізму, СНІДу, іноді просто допомогти не їм, а їхнім друзям припинити вживати алкоголь чи наркотики. Звертаються й дорослі люди, коли виникають непорозуміння у сім’ї чи на роботі. Менше телефонують батьки стосовно непорозумінь зі своїми дітьми. Є ще одна категорія людей, які часто дзвонять нам — це старенькі люди, які почувають себе самотніми, покинутими, іноді навіть тоді, коли живуть у сім’ях дітей та онуків, але їм не вистачає бодай кількох хвилин, щоб поспілкуватися з рідною людиною.
Та найбільше нас хвилюють дзвінки (на щастя, вони поодинокі) від тих, хто знаходиться на межі самогубства. З такими абонентами розмовляти найскладніше, адже рахунок, як мовиться, іде на хвилини, і потрібно знайти такі слова, які змогли б переконати людину змінити своє рішення. Коли з’являється така ситуація, то до її вирішення підключаються інші працівники нашої служби, і ми намагаємося не допустити найгіршого. Іноді для розв’язання певної проблеми потрібен час і тоді домовляємось з абонентом на повторний дзвінок, або навіть на зустріч, якщо він погоджується. Ми максимально намагаємось допомогти людині, навіть якщо це виходить за межі нашої роботи — коли ми шукаємо спонсора, який би оплатив операцію, чи надав би матеріальну допомогу тому, хто цього вкрай потребує. Працюємо, не тільки відповідаючи на телефонні дзвінки. Часто з лекціями буваємо в школах, ПТУ. За минулий рік розглянули низку важливих питань стосовно профілактики алкоголізму, наркоманії, СНІДу в молодіжному середовищі, питання запобігання насильства над жінками, вивезення українок за кордон для роботи в секс бізнесі й багато інших соціально-економічних питань.
На жаль, фінансування настільки недостатнє, що траплялись кількамісячні перебої в функціонуванні служби, коли телефон довіри мовчав. Серце болить, розуміючи, скільком людям можна було б допомогти.
Наші психологи — високодосвідчені фахівці, але умови, в яких ми працюємо, важко назвати цивілізованими. Орендоване, не пристосоване приміщення, старі, незручні меблі, немає своєї техпрацівниці, транспорту. І на всіх — лише один телефон. Тому, коли психолог розмовляє з абонентом, то інші працівники тактовно виходять, щоб не створювати зайвих незручностей. Все це дуже ускладнює роботу, адже працівники служби, самі перебуваючи в майже екстремальних умовах, ще здатні якось зберегти в собі добро, співчуття, терпіння і здатність знайти потрібні слова, щиро бажаючи допомогти.
І тому хотілося б, щоб чиновники, від яких залежить фінансування цієї вкрай важливої служби — телефону довіри — усвідомили: як важливо людині, яка потрапила в безвихідь і з останньою крапелькою надії набирає номер… не почути у відповідь довгі гудки…
