Мабуть, Зарічненський район непоодинокий в тому, що сільський люд старіє і вмирає й лелеки чомусь обминають колись багатодітні села. Одним словом, ці села приречені на вимирання. Зникає нікому не потрібна соціальна інфраструктура, закриваються школи. Як-от у селах Омет (двоє учнів у школі), Гориничі, Ніговиці, Комори (вісім учнів). Та залишається надія на хутори, що виникли під час столипінської реформи сотню років тому і у далекі тридцяті, коли панувала Польща. Вони набувають статусу сіл. Хутір Лисичин Борівської сільради, який у повоєнні роки налічував кілька хат, тепер переріс у село в 60 дворів з багатодітними родинами. І радує те, що будують тут нову сучасну школу із спортзалом та їдальнею. А новосілля очікують з першим дзвоником у вересні.
Вся надія на хутори
Як не парадоксально, великі села вимирають, а хутірці розростаються.
Поділитися:
