Наполегливість, патріотизм та глибока віра в Бога – це ті риси, які якнайкраще характеризують Володимира Ільчука. В той час, коли важко було отримати освіту, пан Володимир наполегливо купував книги та займався самоосвітою. Маючи можливість виїхати за кордон, вирішив з родиною лишитися в Україні. У час атеїзму та бездуховності не відмовився від своїх переконань та віри в Бога.
Нині усі бажаючі мають можливість отримати достойну освіту, колись же було зовсім не так. Це, як ніхто, на власному прикладі знає Володимир Ільчук. “Коли інші вкладали гроші в дорогий кришталь, я – купував книги, щоб навчатися”, – пригадує пан Володимир. Спочатку майбутній пастир та координатор Рівненської Міжцерковної ради займався самоосвітою, згодом же отримав релігійну богословську освіту та науковий ступінь доктора теології.
Зараз Володимир Ільчук допомагає іншим молодим і не зовсім молодим людям опанувати богословську науку. Виступає з лекціями по всьому світу, не минаючи віддалених африканських країн. Будучи пастором церкви з 1989 року, пан Володимир допомагає багатьом дітям, матерям, батькам та цілим родинам. Саме з його ініціативи вже впродовж 14 років відбуваються дитячі християнські табори, функціонувало християнське телебачення та успішно діє Рівненська Міжцерковна рада.
Володимир Ільчук впевнений в тому, що тільки завдяки співпраці християнських конфесій можливо змінити стан сучасного суспільства. Адже через сварки та ворожнечу не можна вирішити проблеми, а вони, зазвичай, спільні для усіх. З цього і почалось створення Рівненської Міжцерковної ради – унікального об’єднання священиків і пасторів, до якого нині входять представники УПЦ КП, УГКЦ, РКЦ, протестантських громад.
“Попри конфесійні відмінності, нас багато що об’єднуєє, – пояснює ініціатор тих зібрань Володимир Ільчук, якому згодом колеги по Міжцерковній раді довірили стати її координатором. – Найголовніше – це спільна відповідальність перед Богом за паству, а наша паства – це наше місто”.
Відтоді Рівненська Міжцерковна рада провела безліч акцій, долучилась до багатьох ініціатив, спрямованих на найголовніше – духовне оздоровлення суспільства. Спільні молебні й хресні ходи, законодавчі ініціативи й просвітницькі телерадіопрограми, допомога у викладанні основ християнської етики у школах і сприяння у вирішенні конфліктних ситуацій – усе для того, аби, взаємопідсилюючи один одного, реагувати на те, що болить усім. Не втручання у внутрішньоконфесійні відносини, а прийняття рішень консенсусом – ось принцип діяльності ради.
“Рівне має особливу атмосферу релігійної толерантності, – переконаний пан Володимир. – На всеукраїнських форумах не раз чув, як наш край називають духовною столицею України. І переконаний: це справедливо, адже саме на Рівненщині народилось чимало перспективних духовних задумів”.
Завдяки активності та глибокій вірі Володимира Ільчука світ побачить ще не один проект. Зараз же пан Володимир збирається видати свої книги, матеріал на які вже давно є, але як стверджує автор “все не доходять руки” в яких буде зібрано довід прагнення освіти, високого патріотизму та міцної віри.
