Людмила Петльована понад вісімнадцять років успішно керує ТОВ “Мрія-Л” (ательє працює на ринку 33 роки). Народилася у Німеччині. Закінчила з відзнакою Хмельницький технічний інститут побутового обслуговування за спеціальністю інженер-технолог швейної справи. А підкоряти приїхала Рівне.
Невелике, затишне місто, в якому до того вона була лише раз, запало у душу і настільки сподобалося, що після навчання для роботи обрала саме його. За розподілом її направили на Рівненську швейну фабрику майстром цеху. Потім курувала службу побуту Рівненського міськвиконкому, працювала на фабриці індпошиву одягу. У 1992 році пані Людмила очолила ТОВ “Хутро”. Під її керівництвом ательє з пошиття та ремонту хутра розширило спектр своїх послуг і почало займатися ще й пошиттям легкого та верхнього одягу.
За 36 роки безперервної роботи (виховала сина, але у декретній відпустці не була) на ринку послуг з пошиття одягу Людмила Петльована достеменно знає, що “сканування” людини відбувається перші сім хвилин знайомства. Іще не сказавши ні слова, людина вже заявляє про себе… через вбрання. Недарма ж народна мудрість говорить, що зустрічають за одягом, а проводжають за розумом. Однак, на жаль, у сучасному світі, де, здавалося б, великий вибір будь-якого вбрання, людина не може підкреслити свою індивідуальність. Тому що, незважаючи на різноманіття речей, конструкція самого одягу не враховує особливостей українських жінок. До того молоді модельєри прагнуть показати своє мистецтво на стандартних фігурах, забуваючи про жінок з нетиповими формами.
“У жінок немає недоліків фігури, а є особливості”, ― любить говорити пані Людмила. Тому в її ательє шиють одяг, який покликаний приховати недоліки та підкреслити переваги фігури й допомогти створити образ. Буває, що майстрині на деякий час повинні стати психологами, аби зрозуміти смак замовника, відчути його характер, темперамент.
Досвідчений керівник із задоволенням готова навчити жінок самим створювати для себе одяг. Для цього при ательє працюють курси “Основи швейної справи”. Дівчата, які закінчують їх, вже іншими очима дивляться на свій статус у суспільстві. Краще розуміють, що таке одяг і як через нього можна виразити свою особистість.
У вільний час пані Людмила обожнює працювати на дачі. А ще любить подорожувати, відпочивати у лісі, в горах, біля водойм. Каже, що тільки там розуміє даремність гонитви за примарами тимчасових ідеалів та справжність простих речей.
