Поліцейський із Рівненщини на псевдо Маркус пройшов бойові позиції на сході, пережив ніч фактично поруч із ворогом та брав участь в евакуації загиблого побратима. За виконані завдання його відзначили нагрудним знаком «Золотий хрест».
Від служби в поліції — до передової
До участі в бойових діях Маркус працював інспектором сектору реагування у Сарнах. У червні 2024 року він приєднався до стрілецького батальйону поліції Рівненщини. За його словами, реальне уявлення про війну приходить лише після першого бойового досвіду.
«Окупанти б’ють безпощадно, витрачаючи велику кількість дронів навіть на одного бійця. Здається, у них відсутній здоровий глузд. Розуміючи, що йдуть на вірну смерть, усе одно лізуть».
Перші виходи на позиції, за словами бійця, не дають повного розуміння ризиків. Лише під час обстрілів і атак дронів стає очевидним рівень небезпеки.
«Тоді нашим завданням було зайти на позицію та утримувати її. Іноді ці позиції були геть не облаштовані, просто яма. Але треба було щонайменше два тижні нести службу. І ми з побратимами впоралися», — ділиться боєць.
Постійна небезпека і втрати
На лінії зіткнення ситуація змінюється щохвилини. Маркус пригадує, як під час чергування отримали повідомлення про наближення противника.
«Суміжники підняли дрон. Ми прислухалися до кожного шороху, до гілляки, яка хруснула… На щастя, побратимам вдалося знищити ворожу групу з неба».
Окремі епізоди служби супроводжувалися значними втратами. Після чергової ротації під обстріл потрапив побратим Маркуса Сергій Мовчун. Боєць одним із перших погодився брати участь в евакуації тіла.
«Тіло Сергія вдалося повернути у кілька етапів. Я брав участь у першому. Було дуже складно, адже підійматися потрібно було крутою горою по мокрій глині. Ще й під щільним вогнем противника та атаками ворожих дронів. Але нам це вдалося».
Саме за участь у цій операції Маркус отримав відзнаку «Золотий хрест».
Ніч під загрозою і повернення додому
Одним із найскладніших випробувань стала ситуація, коли під час переміщення боєць разом із побратимами випадково вийшов у безпосередню близькість до ворога. Їх виявили дрони і почали обстріл.
«Я притулився до стовбура дерева, а дрон кружляв навколо, намагаючись мене уразити. Було кілька скидів під ноги, але вони не спрацювали на повну силу, тож я не постраждав», — пригадує Маркус.
Згодом боєць опинився в укритті, де провів ніч.
«Там просидів усю ніч, прощаючись із життям. Адже якщо мене засікли — позицію рознесуть до землі… Молився та згадував сім’ю…».
Попри всі обставини, йому вдалося вийти до своїх. Пізніше командир сказав:
«Хтось за тебе дуже сильно молиться…».
У грудні поліцейський повернувся додому, де на нього чекали рідні. Зараз він продовжує службу у складі стрілецького батальйону.
