Під час війни багато українців переживають підвищений рівень тривожності: новини, пережитий досвід та постійна напруга часто призводять до втоми, дратівливості й відчуття втрати контролю. Психологиня Тетяна Кузьмич пояснює, чому так відбувається та як можна собі допомогти.
Чому ми тривожимось?
Тривога — це природна реакція організму на небезпеку. Вона сигналізує, що потрібно мобілізувати сили, аби захистити себе. У когось цей механізм проявляється втечею, у когось — «завмиранням», у когось — агресією.
На рівень тривожності впливають:
- генетика (тривожні батьки — вищий ризик для дітей);
- досвід дитинства;
- самооцінка;
- кількість пережитих стресів.
Чого НЕ варто робити?
Уникати тривоги — найпоширеніша помилка. Втеча лише посилює внутрішню напругу.
Як допомогти собі зараз?
Психологиня радить не «гнати» тривогу, а дозволити їй бути. Спробуйте дослідити свій стан:
- Де в тілі я відчуваю тривогу?
- Якого вона кольору, форми, текстури?
- На що вона схожа?
Паралельно варто повільно та глибоко дихати, розслаблюючи тіло — це знижує інтенсивність переживань.
Додаткові техніки
Записуйте тривожні думки на папір. Це допомагає відрізняти реальні загрози від уявних. Плануйте навіть маленькі справи — це створює відчуття контролю та стабільності. Додавайте у життя приємну рутину: прогулянки, творчість, фізичні вправи.
Коли звертатися до спеціаліста?
Якщо тривога стає хронічною, заважає працювати, спати, спілкуватися і відновлюватися — варто звернутися до психолога чи психотерапевта.
Тривога — нормальна реакція на ненормальні обставини. Але з нею можна і потрібно працювати.
Читайте також: як допомогти дітям пережити втрату.
