У час війни українські діти дедалі частіше стикаються з досвідом утрати — як близьких людей, так і тих, чиї історії вони бачать у новинах. Тому дорослим важливо знати, як правильно підтримати дитину під час горювання. Про це розповіла психологиня Тетяна Кузьмич.
Фахівчиня наголошує, що діти дуже чутливо реагують на стан дорослих. Якщо батьки приховують емоції або уникають розмов про смерть, це лише підсилює дитячу тривогу. Потрібно говорити чесно, але ніжно, добираючи слова відповідно до віку.
Психологиня пояснює, що сприйняття смерті у дітей різного віку відрізняється.
- До 2 років смерть сприймається як тимчасова розлука.
- 2–5 років діти живуть у магічному мисленні й можуть вважати, що все можна повернути назад.
- 5–9 років з’являється розуміння скінченності життя, але зберігається віра в можливість «врятувати».
- Після 9 років діти усвідомлюють незворотність смерті та гостро переживають емоції — гнів, провину, страх.
Поради для батьків також відрізняються залежно від віку дитини
До 7 років найважливішими є обійми, присутність, ігри, творчість та будь-які способи знизити тривожність.
7–11 років важлива стабільність, збереження звичного режиму та щирі пояснення про те, що людина «не зникає зі спогадів».
Після 11 років дорослі мають проживати втрату разом із дитиною, не знецінювати її почуття та ділитися власними переживаннями.
Психологиня наголошує, перш ніж допомагати дітям, дорослим важливо подбати про себе. Дитина має бачити, що батькам теж болить, але вони справляються й готові підтримати її.
«Наше завдання — допомогти собі й дитині інтегрувати втрату у життя, зберігаючи любов і пам’ять про близьку людину», — підсумовує Тетяна Кузьмич.
Читайте також: чому українці дедалі частіше відчувають, що не впливають на своє життя: пояснює психологиня.
