42-річний Олександр Ульянов із Вараша, відомий побратимам під позивним «Топаз», добре пам’ятає той ранок, коли розпочалося повномасштабне вторгнення. Він не вагався жодної хвилини: зібрав документи й рушив до військкомату.
«Побачив по телевізору армаду, яка сунеться в сусідню область, — зрозумів: варіантів немає, треба йти», — пригадує чоловік.
Досвід, який став у пригоді
Для Олександра це не був перший бойовий досвід. Ще у 2014 році він пройшов АТО: у третій хвилі мобілізації служив мінометником у Мар’їнці. Тоді й набув знань, які сьогодні рятують життя йому та його побратимам.
Коли у перші дні великої війни в 104-й окремій бригаді Сил територіальної оборони формували мінометну батарею, «Топаз» став одним із перших, кого запросили приєднатися.
Відтоді минуло більше ніж два з половиною роки. За цей час Олександр пройшов Торецьк, Запорізький напрямок, Куп’янськ. Уже близько року він служить на Сумщині, де щодня лінія фронту нагадує, що війна не віддалена, а зовсім поряд.
«Побратим — це навіть ближче, ніж брат»
Війна, каже чоловік, стала важчою: з’явилося більше технологій, нових засобів ураження, ризиків і викликів. Але головне залишилося незмінним — цінність дружби й підтримки.
«Найцінніше, що з’явилося на війні, — це справжні друзі, яким можна довірити життя. Побратим — це навіть ближче, ніж рідний брат», — наголошує «Топаз».
У підрозділі він почувається впевнено, адже поруч люди, які готові прикрити в будь-який момент. І саме ця довіра допомагає витримати найважчі бої.
Родина — тил і опора
Дома на Олександра чекає дружина та велика родина. Дітей поки немає, але подружжя будує плани на майбутнє.
«Дружина щодня дзвонить, переживає, ходить до церкви, ставить свічки за всіх нас», — каже він.
Її підтримка додає сил навіть тоді, коли, здається, сил зовсім немає.
Чотирилапі «побратими»
На фронті, поруч із людьми, завжди є ті, хто ніби відчуває небезпеку серцем. Це — коти й собаки.
«Вони бігають за нами на позиції, зустрічають і проводжають. Є й такі, що просто стоять поряд під час обстрілів», — усміхається Олександр.
Для багатьох бійців присутність цих тварин стала ще одним нагадуванням про дім і мирне життя, яке обов’язково повернеться.
Плани після перемоги
Мріє «Топаз» про прості речі. Повернутися до рідної домівки, до улюбленої роботи електромонтером, доглядати дачу, садити дерева, будувати щось для душі.
«Поки — служба і відповідальність. А після війни хочу просто бути поруч із сім’єю», — каже він.
