Робота — відпочинку
не перешкода
Навіть найдосвідченіші і найвитриваліші підприємці час від часу падають духом. Адже психофізіологічні можливості будь-якої людини мають межу. І коли напруга доходить до точки “х”, з’являються небезпечні симптоми. Вже на світанку життя отруює думка, що нічого не виходить, ні на що не вистачає часу. Таким чином бадьорий шеф — генератор ідей — перетворюється на дратівливого й усім невдоволеного причепу і стає гальмом власному бізнесу. Психологи називають ці емоційні прояви “синдромом згоряння”.
— Ми проводили дослідження несприятливих факторів, що впливають на ставлення людини до роботи, — розповідає Галина Мельникова, генеральний директор компанії HR Partners. — Виявилося, що серед причин, що спонукають залишити свою роботу, у 80% випадків називають відсутність балансу між нею й особистим життям. До речі, ми звіряли свої висновки із зарубіжними даними. Виявилося, що в інших країнах із цієї ж причини кидають власну справу до 60% бізнесменів. Найчастіше страждають від “синдрому згоряння” люди, котрі майже ніколи не відпочивають.
— Керівник повинен змусити себе піти у відпустку й у буквальному розумінні вигнати на канікули своїх підлеглих, — говорить Галина Мельникова. — Крім того, слід завжди пам’ятати: вихідні існують для того, щоб відпочивати, а не для професійних тренінгів. Треба знаходити час для навчання у робочі дні.
Але не завжди причина, з якої підприємцю набридає власний бізнес, криється тільки у фізичній втомі.
Безцільно прожиті роки
Власник компанії з продажу продуктів харчування Гліб Якушкін п’ять років тому закрив успішну комп’ютерну фірму, щоб спробувати себе у новій справі. Колишнього успіху досягти не вдалося.
— Цілком можливо, що Гліб залишив свою справу через те, що робота викликала у нього негативні емоції, — думає власник московського відділення тренінгової компанії “Всесвітні центри взаємостосунків” Михайло Степанов. — Досада, роздратування, злість — усе це призводить до втоми. А позитивні емоції, навпаки, сприяють тому, що бізнесмен готовий працювати довго і швидко відновлюється після серйозних навантажень.
Часто хвилі “негативу” починають затьмарювати свідомість, коли людина не усвідомлює справжніх цілей, заради яких вона веде свій бізнес.
— Чимало людей не можуть зізнатися собі в тому, що занадто багато місця в їхньому житті займає робота, — говорить Галина Мельникова. — Це загрожує спустошеністю й занепадом сил. Один мій клієнт, віце-президент банку, останні три місяці по шістнадцять годин на добу працює над новим проектом. І чим ближче рада директорів, яка повинна цей проект прийняти чи відкинути, тим більший він відчуває стрес. Крім того, мій клієнт прийняв рішення кинути свою справу, якщо проект виявиться невдалим. Цілком очевидно, що від цього постраждають і банк, і він сам. Слід завжди пам’ятати, що будь-який проект — це ще не все життя.
Треба зрозуміти, навіщо тобі зароблені гроші, наприклад, що ти хочеш на них купити. А потім — уявити, як зміниться твоє життя, що ти будеш відчувати, коли станеш власником цих речей. Ці почуття — твоя кінцева мета. І від того, наскільки позитивне почуття, до якого ти хочеш прийти, буде залежати, наскільки складно тобі буде рухатись до своєї мети.
Моє — не моє
Ніщо не викликає так багато негативних емоцій, як думка про те, що ви займаєтеся не своєю справою, що обрана сфера діяльності — не ваше покликання.
Михайло Степанов пропонує “протестувати” свій бізнес у такий спосіб:
— Задайте собі просте питання: чи готові ви хоча б місяць займатися своєю фірмою безкоштовно, тільки заради задоволення. Якщо ні — це не справа вашого життя.
Є й інший спосіб розібратися у своїх почуттях. Спробуйте віртуально залишити свій бізнес і проаналізуйте свої почуття.
— Я й сам одного разу розв’язав складну дилему, прийнявши рішення “від
зворотного”, — розповідає Михайло Степанов. — У якийсь момент мені було дуже складно набирати студентів на тренінги і я схилявся до думки передати компанію в зовнішнє управління. Я уявив, що курси мені вже не належать, і почав аналізувати свої почуття. Незабаром стало зрозуміло, що полегшення немає — дискомфорт не зникав. Тоді я зрозумів, що складнощі, які я мав при наборі людей на курси, засмучували мене менше, ніж думка про розставання з бізнесом. Але чому? Почав думати про труднощі, з якими зіштовхнувся, і зрозумів, що вони для мене навіть корисні: я сам тренуюся, вчуся бути підприємцем. Тоді зрозумів, що моя справжня мета — навчання. І мені стало значно легше.
Якщо рішення залишити свою справу все-таки прийняте, то перш ніж обрубати всі кінці, є сенс відправитися у відпустку, а в останній день канікул знову подумати, чи подобається вам це рішення. Головне — протягом відпустки не мучити себе думками про бізнес, а відкласти остаточне рішення на останній день.
Нові враження
Якщо уявна ситуація, що ваша фірма закрилася, не дає полегшення, варто замислитись, як боротися з негативними емоціями, що супроводжують вашу щоденну діяльність. Михайло Степанов пропонує бізнесменам поміняти поле діяльності у рамках своєї ж компанії:
— Приміром, власник фірми дуже багато сил витрачає на боротьбу з крадіжками, — розповідає Степанов. — Він сам замовляє камери спостереження, контролює їхнє встановлення в офісі фірми, проводить бесіди зі співробітниками. Але ліквідувати крадіжки все одно не вдається. Це викликає в нього негативні емоції і, як наслідок, апатію. Виходить, власнику слід переключатися на зовсім іншу ділянку роботи — очолити дослідження нових ринків, більше уваги приділяти роботі з ключовими клієнтами. А для вирішення питань, пов’язаних з безпекою, найняти фахівців. Це допоможе побачити нові грані свого бізнесу.
Непоганий спосіб освіжити почуття, які викликає набридла справа, — одержати додаткову профільну освіту. Олег Кольцов, співвласник фірми з виробництва високоточного вимірювального обладнання, кілька років тому захистив дисертацію на тему лазерів і став кандидатом технічних наук. А ще через кілька років, не залишаючи роботи, знову пішов здобувати знання — цього разу вивчати бізнес-психологію і управління персоналом.
Крок убік
Незважаючи на те, що термін “синдром згоряння” з’явився декілька десятків років тому, підприємці і двісті, і сто років тому йшли з налагодженої справи у нові проекти, що дозволяють знову відчути азарт і емоційний підйом.
Приклад з наших днів: співвласники консалтингової фірми вирішили випускати профільний журнал. І хоча проект виявився збитковим, абсолютно нові турботи — з авторами та друкарнею — змусили підприємців, як колись, фонтанувати ідеями, влаштовувати мозкові штурми.
