“Згідно з контрактом з РАО “Газпром” Україна в 2009 році має імпортувати чотириста мільярдів кубічних метрів природного газу. І це в той час, коли ми маємо прекрасні можливості заміщувати імпортований газ відновлювальними джерелами енергії”, – наголосив Павло Качур під час прес-конференції у Студентському інформаційному агентстві. Думками з цього приводу він поділився і з “ОГО”.
– Павле Степановичу, ви говорите про скорочення чи заміщення імпортного газу. Це нагальна потреба під час кризи чи це необхідний, давно визрілий крок?
– Я вважаю, що настав час рішучих дій для заміщення 25 мільярдів імпортованого газу через відновлювальні джерела енергії протягом двох-трьох найближчих років. Повірте, тоді це дозволить стати на двадцять п’ять мільярдів кубічних метрів незалежнішими. Україна сьогодні має великий потенціал, і в умовах скорочення експорту металу та продуктів хімічної промисловості ми можемо зробити серйозний крок для покращання свого зовнішньоторговельного балансу через заміщення російського газу власними джерелами – дровами, тирсою, торфом (для Рівненщини це дуже прийнятний варіант), соломою, вугіллям, водами малих річок. Усе це – неповний перелік ресурсу, який може бути використаний в сьогоднішніх умовах для зменшення енергетичної залежності України. І саме зараз, під час фінансово-економічної кризи, потрібні нестандартні дії з боку влади, аби економічно та фінансово вберегти свої заощадження.
– Що конкретного для цього пропонує Альянс?
– Ще у 2008 році ми пропонували третину бюджетних коштів, які підлягають перерозподілу, а саме 10 мільярдів гривень, витратити на скорочення споживання енергоносіїв і використання альтернативних джерел енергії та місцевих видів палива для задоволення потреб споживачів України. Знаєте, врешті-решт хочеться, аби дії уряду вели до виправлення ситуації на ринку споживання енергоносіїв в Україні, а не навпаки. Чергова газова атака, яка була в січні цього року, нам не потрібна. Для чого робити все для того, щоб Російська Федерація продовжувала використовувати свої енергетичні ресурси як інструмент політичного тиску? Тому, я вважаю, наразі невідкладним завданням українського уряду має стати навчання енергозбереженню. Україна повинна використовувати альтернативні джерела енергії. А Кабмін, у свою чергу, повинен негайно вжити потрібних заходів, щоб мінімізувати негативні наслідки підвищення цін на газ.
– До речі, про згадану вами газову атаку та імпорт російського газу. Як це виникає, адже чимало фахівців говорить, що в Україні є надлишок енергії. Це правда?
– Справді, в Україні – надлишок електроенергії. Для країни, відсотків на 90 залежній від імпорту нафти і газу, це не парадоксально, але звучить як нонсенс… Наші станції можуть виробляти 50 тисяч Мвт на рік, а виробляють лише 30. Та й цих нам виявляється забагато – вночі електроенергію дівати нікуди. Теплові станції вже переведені в маневровий режим роботи – це коли диспетчери змушують енергетиків регулювати вироблення струму “більше – менше”, залежно від потреб. Такий режим згубний для обладнання ТЕС. Погодьтеся, це виглядає смішно.
– Якою ж ви бачите енергетику майбутнього і коли розпочнеться це майбутнє для України?
– …(пауза) Ой, важко відповісти на запитання про те, коли воно розпочнеться. Чому? Тому що воно розпочинається з кожного з нас. Альянс спрямовує свою політику для того, щоб процес широкого використання альтернативної енергетики розпочався якнайшвидше, що її треба правильно використовувати. Діти мають думати про процес потепління планети чи ефективне використання енергоресурсів. І їм пояснити це значно легше. А от з дорослими важко. Найкращий метод пояснення для них – економічні показники, тому тут варто показувати альтернативні варіанти. Наприклад, скільки треба платити за використання газу, дров або соломи чи торфу. Тому сказати, коли це нове енергетичне майбутнє розпочнеться, трохи важко. Я думаю, воно вже розпочалося. Для підприємців – швидше, тому що ціна газу змушує їх уже сьогодні думати, як використовувати енергоресурсу менше і як замістити газ. Населення та бюджетна сфера увійдуть у це майбутнє трохи пізніше, тому що для одних просто цінова політика така, коли газ іде за ціною дров, а для других – це байдуже, тому що використовуються не їхні гроші. Вважаю, що економічними методами можна вибудувати такі умови, сформувати той такий коридорчик, коли людина самостійно обере, як рухатися по ньому.
