Збираємо речі, які переживуть нас

Колекціонування старовини може захопити настільки, що стає сенсом життя

Рівненські любителі антикваріату не належать до якоїсь певної соціальної верстви. Вони – лікарі, художники, чиновники і безробітні — об’єднані єдиним натхненням. Переконані, що є носіями історії, сторожами минулого, тому що передають через роки, із покоління в покоління речі, які можуть розповісти про минуле, про те, що здавалося назавжди втраченим.

Прийти на Соборну й послухати Біг Бен

У невеличкій кімнатці, в офісі напроти пам’ятника Марії Рівненській розмістилося справжнє зібрання цінностей колекціонерів Рівного. Тут є, наприклад, годинник, який щоп’ятнадцять хвилин грає мелодію знаменитого Біг Бена і робить це вже упродовж понад 100 років. Можна побачити різноманітні монети і навіть скляні старовинні пляшки рівненського пивзаводу.
Про рівненський антикваріат годинами може розповідати президент міської громадської організації “Товариство колекціонерів “Антикваріат давнього міста” Олександр ЛИТВИНЧУК. Товариство нараховує понад 70 членів і офіційно існує вже чотири роки.
— Ми зібралися для того, щоби розширити межі спілкування колекціонерів, допомогти людям, які справді цікавляться цим, знайти товаришів по духу, збільшити список контактів, які дуже допомагають при пошуку предметів колекціонування. Та й зрештою хочеться показати людям ті надбаннями, які ми маємо. Можна просто прийти роздивитись річ, яка сподобалась, розпитати про її історію, потримати її в руках.
Чого тільки не збирають рівняни: найрізноманітніші статуетки, самовари, предмети військової тематики (військові свідоцтва, фотографії, нагороди). Але найбільше колекціонують монети — гроші певної епохи, історичних подій.

Усе починалося з маленького крейцера

— Справжній колекціонер не може збирати гамузом – все і одразу: купити старовинний диван, потім декілька старовинних монет, а через тиждень придбати листівки минулого сторіччя. Справжній поціновувач буде крок за кроком збирати колекцію однакових речей, заповнюючи ті пробіли, які має в колекції, шукаючи іноді роками необхідну річ, подорожуючи за нею навіть на інший кінець світу.
Колекціонувати пан Олександр почав ще в школі. Тоді вперше йому до рук потрапила монета крейцер 1800 року.
— Як вона опинилась у мене, не пам’ятаю, проте дуже добре залишилось в пам’яті, що вже від того моменту я отримав захоплення свого життя.
Показав голова товариства чималу колекцію натільних хрестів: невеликі хрести Княжої доби, середньовічні хрести, оздоблені різноманітними прикрасами, хрест періоду козацтва із дорогоцінного металу.
Олександр Дмитрович колекціонує речі, які безпосередньо пов’язані з історією Рівного. Серед експонатів є простий дуже старий велосипедний дзвоник, зате на ньому стильно викарбувана назва нашого міста і це одразу повертає на сторіччя назад.
Рожевий мішечок, що можна дістати з вітрини, насправді був подарунковою торбинкою із новорічного свята дворян, які жили в Рівному у 1845 році.

Телефонні номери були тризначними

Розповів пан Олександр цікаву історію однієї речі – дошки, що висіла на комісаріаті в Рівному під час німецької окупації. Після війни її довгий час переховували і врешті заховали досить незвичайно – прибили зворотною стороною до столу в міліцейському відділенні. І тільки 20 років тому, коли стіл почали ламати, то побачили, яка культурна пам’ятка була весь цей час захована зовсім поруч, практично під руками.
Лише на старій листівці можна ще побачити дзвіницю біля центрального собору, якої вже давно немає, замок, який згорів, панночку в чудовому вбранні, яка прогулюється вулицями міста. І навіть меліоративні роботи з осушення другого русла річки Устя.
Колекціонер показав різноманітні візитки відомих свого часу на Рівненщині людей. Турський, Антонов… незнайомі прізвища людей минулого. На одній із візитних карток зображена корона, а це неодмінно означає, що власник був дворянином. Дуже цікаві телефонні номери на візитках, тризначні.
Зацікавила велика кількість скляних пляшок на нижній полиці шафи. Як із казок про джинів! Так і хочеться потерти одну з них, щоб загадати бажання. Мабуть, кожному хотілося, наприклад, опинитися хоч на хвильку у часі, коли цими пляшками користувалися.
— Це пляшки з-під пива і мінеральної води рівненського пивзаводу початку ХХ століття і до кінця 30-х років, — розповів пан Олександр.
Сучасні пляшки, до речі, на такому фоні виглядають досить нудно…

Зустрінемось у кав’ярні чи на “шахматці”

За словами Олександра Дмитровича, коли цінна річ потрапила випадково до рук простої людини, то вона намагається одразу якнайбільш вигідно перетворити її у гроші. Справжній колекціонер ніколи так не вчинить.
— Речі переживають своїх хазяїв. У мене є монета, якій вже 700 років, і я впевнений, що й ще через 500 років вона буде цінністю.
Збираються колекціонери Рівного або ж просто за філіжанкою кави у якійсь кав’ярні, або ж, коли стає тепло, – в парку на так званій “шахматці”, щоб поспілкуватись, обмінятись, розповісти про те, що цікавить їх усіх, – речі старовини.
— Часто їздимо до Львова та Києва, зустрічаємось із колекціонерами, а вони дуже часто приїздять до нас. Саме так ми відпочиваємо від буденності, відчуваємо, що виконуємо справді важливу місію, — розповідає пан Олександр. — Серед колекціонерів є і заможні люди, і поряд з ними — безробітні. Тут всі рівні. Відрізняємось лише можливістю придбати ті чи інші речі. Проте колекціонери збираються не для того, щоб порахувати чужі гроші, а для спілкування, для відчуття єдності, для підвищення свого життєвого тонусу.

Loading

Не пропускайте важливі новини Рівненщини Читайте ОГО у Google News
Підписатися
Поділитися:

Головні новини

Прокрутка до верху