Думки вголос: Політичні уроки незалежної України

Про це говорили всі Президенти України. На початку Незалежності, за часів Кравчука, українці обирали свободу. За часів Кучми йшлося про наведення порядку. Під час "Помаранчевої революції" прагнули реальних реформ і національного відродження. З приходом нинішньої команди очікували стабільності і прагматизму. Фактично змінювалися тільки методи, а ціль залишалася однією: демократична, правова та заможна держава.

Кожен період незалежної історії України дає якісь нереалізовані надії. Одночасно отримуємо і пояснення, чому не вдалося досягнути очікуваного. Так, за часів Кравчука Україна отримала демократію, проте тодішнім новим елітам забракло сміливості повністю відсунути від влади старих "комуністів".

У нас не було польської "шокової терапії", а відбувся ренесанс "червоних директорів". "Червона" Верховна Рада наприймала купу популістських соціальних законів, не подбавши про їхнє економічне забезпечення. Наслідки відчуваємо зараз у вигляді постійного дефіциту Державного бюджету і Пенсійного фонду, у величезній різниці між мінімальною і максимальною пенсіями, коли одні не можуть купити найнеобхідніше, а інші обідають на суму, еквівалентну середній зарплаті по Україні.

Спроба повернути Україну до авторитарних методів за часів Кучми, обмежити свободи, наштовхнулася на спротив народу, який уже звик до свободи, що її обрав на початку 90-х.

Наслідком був прихід нової команди, від якої чекали швидких змін. Проте до цих змін не були готові ані еліти, ані більшість народу. Як влучно висловилась одна з українських журналісток: "Ті, хто стояв на сцені, дружно пішли у владу брати хабарі. Ті, хто стояв під сценою, так само дружно пішли пропонувати ці хабарі".

Суспільство не захотіло скористатися демократичними інструментами захисту своїх прав, як це роблять у всьому світі. Для цього потрібно було організувати сильний громадянський контроль. Натомість більшість вирішила жити за новими принципами для всіх, але для себе зберегти старі, "добре перевірені" методи. Разом з тим, без подолання цих методів, не подолати систему, яка їх породила, бо ця система від тих методів живиться.

Наслідок такої роздвоєності між цінностями та методами — небажаний результат і розчарування. Правду кажучи, ми самі є причиною цього розчарування, бо вирішили йти до правильних цілей хибним шляхом. Він виявився поворотом у минуле.

Нинішня владна команда позиціонує себе з прагматиками. Вона обіцяла почути кожного і покращити життя вже сьогодні. Тим часом реформи обмежуються переважно косметичними заходами. Тимчасово вирішуються проблеми економіки і соціальної сфери. Так звані реформи не зачіпають основ системи, яка породила проблеми. Така "ефективна" тактика знову може привести нас не туди, куди ми хотіли. Немає чіткого бачення мети. Порушується класичне правило управлінської науки: "Коли не знаєш куди точно йдеш, можеш опинитися будь-де, тільки не там, де потрібно".

Ми маємо багато проблем. Проте кожен період в нашій історії і кожна проблема — це можливість зупинитися, проаналізувати попередні помилки, зробити так, щоб не допускати їх у майбутньому.

Зараз всі ми на своєрідному розпутті. Через якийсь час нам знову доведеться приймати рішення, яким чином і куди нам йти. До цього потрібно підготуватися, щоб знову не обрати хибний шлях і хибні методи.

Ми маємо хороші цінності, які протягом багатьох років не змінювалися. Це свобода вибору, демократія, прагнення ринкової економіки. Сьогодні завдання українського суспільства полягає в тому, щоб ці правильні цінності зберегти.

Кожна криза, політична, економічна чи суспільна — це також змога очиститися від всього, що заважає поступу і прогресу. Сьогодні ми можемо побачити, які політики і громадські діячі мають справді стійкі переконання, говорять правду незалежно від обставин, а хто прилаштовується.

Нам не повинно бути соромно за наш попередній вибір. Він дав свій результат. З одного боку, у нас є демократична традиція зміни влади; з іншого — ми мали змогу отримати хороші уроки. Ми ростемо, стаємо розважливішими, вчимося робити вибір критичніше, на основі аналізу фактів і дій.

Головне зараз — це пошук однодумців, об’єднання тих, хто готовий буде брати на себе відповідальність тоді, коли доведеться робити черговий вибір, матиме чітку "дорожню карту" і буде знати, як досягнути спільної мети, яка в нас вже є. Це демократична держава, де гарантована свобода вибору і можливість самореалізації.