Уродженця Рівненщини визнали святим

Помісний собор Української православної церкви Київського патріархату, який відбувся 27 червня 2013 року в Михайлівському золотоверхому монастирі Києва, канонізував мученика Данила Братковського для місцевого шанування у Волинському краї.

Точної дати народження Данила Богдановича Братковського не зафiксовано (приблизно це 30-40 роки ХVII столiття). Відомий рівненський краєзнавець і письменник Євген Цимбалюк встановив, що одним з основних мiсць його проживання був маєток у селi Свищiв (теперiшнього Млинiвського району Рiвненської областi).

Належав він до старовинного українського шляхетського роду. Жоден з представників цього роду не зрікся національного коріння й не перейшов у католицтво. Але саме Данило Братковський увійшов до історії як один з найактивніших захисників православ’я свого часу.

Під час навчання та служби при дворі польського короля доля звела Братковського з Іваном Мазепою, з яким він неодноразово пересікався в подальшому. Сам Данило фактично зразу став впливовим і активним громадським та культурним діячем того періоду не лише на Волині.



Духовні ювілеї Рівненщини-2013

На початку 80-х рр. XVII ст. католицьке й уніатське духовенство розгорнуло у Речі Посполитій новий наступ на Православну церкву: у Любліні намагалися скликати об'єднавчий церковний собор. Українська громадськість чинила активний спротив утискам православної церкви, і не останню роль у боротьбі відіграла депутація Луцького православного братства, у складі якої був і Данило Братковський. Після виступу у Люблині він полум’яно відстоював віру на численних сеймиках Київщини та Волині.

У 1697 року Данило Братковський видає у Кракові збірку віршів «Світ, оглянений по частинах» (зустрічається ще назва "Світ, на сім частин розділений"), написаних старопольською мовою. Наклад видання як на той час був надзвичайно великим - 4 тисячі примірників. Вірші мали сатиричне спрямування («Диспут убогого з паном», «Банкет на сеймику», «Рівність» та ін.) Це була гостра сатира, що викриває принижене становище бідних православних українців у Речі Посполитій, де на той час для них існували чіткі станові та релігійні обмеження.

"Рівненщина релігійна": блоги OGO.ua

Але свої знання і вміння Братковський використовував не лише у кабінетах і сухих теоріях. Він не боявся брати участь у виступах і повстаннях проти поляків. 1700 року Данило відвідав гетьмана Івана Мазепу з поханням приєднати Правобережжя до Гетьманської Держави, однак, не добившись підтримки, взяв участь у повстанні під проводом Семена Палія. При цьому, його внесок у повстання був наскільки значним, що воно поширилось майже на всю Правобережну Україну, Галичину та Волинь. Відозву Братковського до українців Семен Палій назвав такою ж гострою та разючою, як і козацькі шаблі. Але 1702 року його схопили польські жовніри разом з відозвами та листами до Палія та Мазепи. До слова, є відомості, що загибель Братковського спричинив його ж земляк з Рівненщини: борця за православну віру впізнав і викрив шляхтич із Свищева Микола Семиховський, якому Братковський раніше зізнавався у своїх намірах...



За тогочасними законами його могли одразу ж розстріляти, однак, через благородне походження, ув'язнили і піддали шляхетському суду. Але, оскільки, на слідстві він ні в чому не зізнався, і нікого не видав, через місяць йому було присуджено три рівні тортур (в тому числі дибу). 26 листопада 1702 року Данила Братковського вивели на ешафот, де суддя запропонував уникнути смерті каяттям за участь у повстанні і вибаченням перед королем. Але Братковський категорично відкинув пропозицію зрадити свою справу, і навіть взяв на кпини цю ідею. Як пишуть в літописах, він «сім разів мордерсько зістав стятий», тобто йому почергово повідрубували руки, ноги, голову, а потім ще й навпіл розітнули тулуб. Як виявилось, його головний твір «Світ, на сім частин розділений» виявився пророчим… Вважається, що рештки Данила Братковського знаходяться у Хрестовоздвиженській церкві Луцька.

Літературні ювілеї Рівненщини-2013

"Про Данила Братковського як людину високосовiсну та глибокоморальну, як справжнього патрiота й захисника простого люду говорить багато фактiв з його життя, - пише Євген Цимбалюк. - Зокрема, перед повстанням пiд проводом Семена Палiя вiн вiдпускає селян iз Свищева, якими володiв, на волю, оформивши всiм документи про звiльнення вiд крiпацтва. За крок до загибелi поет згадує чи не єдиний свiй грiх. Грiх цей полягав у тому, що в молодостi вiн забрав у свищевського селянина конячину, яка забрела у шкоду, на територiю, що належала паничевi. Опiсля Братковський знайшов потерпiлого хлопа в сусiдньому Малинi, давав йому грошi за кривду, "але вiн не взяв". I ось за цей вчинок совiсть мучила Данила аж до його кончини. Згаданий факт - красномовне свiдчення людської простоти i всепрощення. А велике духовне, страдницьке життя Данила Братковського - переконливе свiдчення, наскiльки може бути людина жертовною заради iдеалiв, яким служить".

Рівнянин переміг на літературному конкурсі "Коронація слова"



До XIX століття про Данила Братковського майже не згадували. З історичного небуття його повернув Михайло Драгоманов. Михайло Старицький присвятив Братковському драму "Остання ніч", а Микола Лисенко написав до неї музику. У російських та радянських історичних джерелах Братковського не надто шанували - через його близькість до Івана Мазепи. За часів незалежної України постать земляка почали активно досліджувати (особлива рольу цьому належить відомому українському письменнику та літературознавцю Валерію Шевчуку), а останнім часом представники волинськогно духовенства почали активно збирати матеріали для канонізації Данила Братковського, яка, в підсумку, й відбулась 27 червня.


Використані матеріали інтернет-видань pravoslavnews, volynpost та "Волинська правда".