Крутий “підйом” на рівній дорозі

Отож саме про гроші (хоча це дуже
слизька тема) й хотілося повести
мову. Тим паче, що й перевізники, котрі сплачують немалі кошти в облавтоуправління, цікавляться, на що їх тут витрачають. А гроші в автоуправлінні, здається, навчилися заробляти. Візьмемо, для прикладу, лише одне джерело наповнення бюджету — проведення конкурсів на право перевезення пасажирів на приміських та міжміських внутрішньообласних маршрутах. За участь у них претенденти (потенційні перевізники) мають сплатити внески. Скільки? Це регламентується відповідною постановою Кабінету Міністрів України за №139 від 29 січня 2003 року (найновіша з аналогічних постанов). У ній, зокрема, сказано, що розмір плати за участь у конкурсі встановлюється замовником (як правило, замовником маршруту є певний орган виконавчої влади) на підставі кошторису (виділено. — авт.) витрат і не може перевищувати 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Плата за участь у конкурсі може вноситися претендентами на рахунок підприємства (у нашому випадку — це облавтоуправління), яке залучається замовником до підготовки конкурсу. Але чи підраховують у кожному конкретному випадку, скільки грошей (згідно з кошторисом) потрібно на проведення конкурсу? Мабуть, що ні, бо в автоуправлінні беруть за максимумом — 100 неоподаткованих мінімумів. Якщо до червня 2002 року він складав 660 грн. за мікроавтобус і 960 грн. за автобус, то згодом для обох видів транспорту став однаковим — 1700 грн. Торік було проведено (згідно із оголошеннями у газеті) десять конкурсів. Маючи під рукою цифру про кількість транспортних засобів, які брали участь у конкурсі, не важко підрахувати, що претенденти заплатили майже півмільйона гривень.
Куди ж пішли ці кошти? “На проведення конкурсів”, — скажуть перевізники, бо цього вимагають нормативні документи українського уряду. Хотілося б вірити, але чомусь закрадається сумнів: яким кошторисом можна розписати витрати (приблизно понад 40 тис. грн.) на проведення одного конкурсу? Це ж і конкурсанти, і члени комісії мали б пити виключно коньяк “Наполеон” і ложками їсти червону ікру, а не солодку водичку чи мінералку з печивом. Та й на хорошу зарплату для журі, на дорогі канцтовари, на оголошення в газеті ще вистачило б. Насправді ж, як стверджують перевізники, конкурс триває дві-три години, і ніхто там не об’їдається делікатесами, і не пишуть члени комісії ручками із золотими перами.
Ось така арифметика. Немає сумніву, що кошторис витрат складається в управлінні справно, і на кожен конкурс. Хотілося б тільки краєчком ока заглянути в нього. Так, для інтересу...