Півстоліття у боротьбі з вогнем та димом

У пожежну охорону його
привела доля. Після армії,
приїхавши на тоді ще чужу рівненську землю погостювати в брата, випадково почув, що у міській пожежній команді є вакантна посада інструктора з профілактики. І, хоча мав декілька інших пропозицій, все-таки вирішив спробувати влаштуватись сюди. 13 листопада 1952 року прийшов на співбесіду в частину, там і залишився працювати, відтоді і почалася “пожежна” кар’єра 24-річного Михайла Гвоздя. Інструкторську роботу виконував сумлінно і професійно, бо через два з половиною роки саме його серед інших висунули на посаду заступника начальника Рівненської міської пожежної команди. А у 1971 році перевели на посаду інспектора Рівненського відділу пожежної охорони МВС України. У трудових бойових буднях карбувалися його “пожежний” досвід та мудрість вогнеборця. Невдовзі плечі статного інспектора прикрасили зірки спеціального звання. А починав свій вогнеборський шлях з однієї малої — “молодшого лейтенанта”, при виході на пенсію на погонах красувались уже майорські зірки. Як пригадує пан Михайло, робота потребувала повної віддачі. У 70-ті у відділі працювали лише сім чоловік, а, щоб здійснити перевірку районних частин, їм доводилося по три-чотири місяці не бувати вдома. Працювали без протигазів. Часто навіть не могли визначити осередок загорання. Намагалися навіть щось вигадати, наприклад, пристосувати загальновійськові протигази, але вони не виправдовували надій... Можливо, саме тому після виходу у відставку Михайло Гвоздь з такою турботою і задоволенням присвятив своє подальше професійне життя роботі на посаді майстра газодимозахисної служби пожежної частини №22 з охорони ВАТ “Рівнельон”, де працює й понині, вже 15 років.
За п’ятдесят років служби в пожежній охороні його неодноразово нагороджували: має медаль ”За бездоганну службу в органах МВС” I, II, III ступеня, “За відвагу на пожежі”, “Захисника Вітчизни” та багато інших.
Свою любов до професії пан Михайло передав у спадок сину Віктору. Та, напевне, в нащадка пожежника доля визначена від самого народження, адже з пологового будинку сина забирали пожежним автомобілем. Віктор зростав в оточенні вогнеборців. Іграшками були пожежні каски, деталі одягу та обмундирування. От і виріс з малого теж пожежник. Нині він — проректор Черкаського інституту пожежної безпеки ім.Героїв Чорнобиля, полковник внутрішньої служби Віктор Гвоздь...
Маючи такі “напрацювання”, пан Михайло продовжує трудитися в колективі людей з полум’яними серцями, ділиться своїм великим професійним та життєвим досвідом з молодою зміною. Звичайно, його пам’ятають і колишні співробітники, і численні вихованці, чимало з яких вже пенсіонери. Сподіваємось, що щаслива доля не обмине цього трударя, верне йому сторицею за все добре, що він зробив людям, а здоров’я та наснаги йому стане ще на ...надцять років активної праці.