Ботанічний сад у будинку і довкола нього

На перший погляд нічого особливого — непримітне подвір’я з будиночком та невеликим городом. Тільки багато зелені та квітів навколо. Пересічна людина напевно махнула б рукою і сказала: “Бур’яни, та й годі”. Але досвідчене око ботаніка відразу ж помітить тут десятки видів рідкісних рослин. Окремі з них не побачиш навіть у відомих ботанічних садах.
Щодня біля кожної рослинки проходить літній чоловік: уважно розглядає їх, піклується, поливає.
— Треба знати їх мову, — каже він. — Одні потребують більше сонцям, інші — затінку. Якась квітка любить вологий ґрунт, а тій, навпаки, подавай сухий. Адже всі вони росли в різних кліматичних умовах.
Анатолію Терещуку вже сімдесят років. Приблизно стільки ж росте на його подвір’ї трав та дерев. На городі він зібрав не тільки екзотичні для нашого краю екземпляри, а й лікарські рослини. Тут і калган, і синюха голуба, і лофант, і ехінацея пурпурова, і кадило.
— Лікарськими травами почав цікавитися, коли досяг пенсійного віку, — розповідає пан Анатолій. — До того працював викладачем. У 1958 році закінчив Київський інститут інженерів водного господарства (у Рівному тоді його ще не було), а з 1964 року — аспірантура в Москві. Так я став кандидатом технічних наук. Довгий час трудився над докторською, однак простий збіг обставин не дозволив мені завершити цю справу. Більше десяти років тому я познайомився із Іваном Носалем — відомим на всю Україну рівненським травознавцем. У своєму серці пробудилась любов до лікарських рослин і взагалі ботаніки.
І на його подвір’ї почали з’являтися перші рослини. Одні він привозив з ботанічних садів, інші — з лісу. Взагалі дуже любить мандрувати. Пошук рідкісних трав та квітів — улюблене заняття ботаніка. У нашому краї Анатолію Терещуку пофортунило відшукати Петрів хвіст (надзвичайно рідкісна рослина, яка росте лише на гнилих стовбурах дерев, пеньках), плавун булавовидний (занесений до Червоної книги України), п’ятипал, кадило. У кожній рослині він знаходив якісь цілющі властивості і, переконаний, усіх їх випробував на собі. Через певний час у нього буяв справжній аптекарський город.
Особливе захоплення в травознавця викликало дерево гінкго, яке він одного разу привіз із Київського ботанічного саду. Сьогодні паростків цієї реліквії на городі пана Анатолія більше сотні.
— Гінкго — це найстаріше дерево на планеті, — ділиться знаннями природолюб. — Воно покривало територію України понад 250 мільйонів років тому. “Ветеран” живе до тисячі і більше років. Сягає висоти 30 метрів, до чотирьох метрів у діаметрі. З гінкгових до наших днів дожив лише один вид. Це велике дерево з лопатоподібними листками. Збереглися гінкго завдяки людині. Вони росли ще за динозаврів і потім раптово зникли. Лише в наш час кілька екземплярів їх дикого виду знайшли в Китаї й поширили по світу. Сьогодні рослину можна побачити в усіх ботанічних садах України, а також в окремих любителів-садоводів. Як-от Анатолій Терещук.
Кількарічні дослідження дерева дали змогу пану Анатолію вивчити його властивості. Гінкго, як ліки і доповнення до їжі, допомагає позбутися хронічної втоми, зміцнити імунну систему, поліпшити пам’ять, зменшити кров’яний тиск і атеросклероз. А ще гінкго лікує тромбофлебіт і варикозне розширення вен, прискорює реабілітацію після інсульту, помічне при аденомі простатиті та імпотенції. Тож недаремно це дерево називають цілителем ХХІ століття.
— Я впевнений, — наголошує Анатолій Терещук, — що кожен із нас, якщо захоче, може вирощувати цю чудову рослину біля своєї хати, на дачі, у школі, в храмі чи парку. Воно чудово почувається в умовах України, у кімнаті (як декоративне). А препарати з листя гінкго повинні стати обов’язковими ліками і харчовими добавками для всіх, хто хоче дожити до глибокої і, водночас, здорової старості.