Якби я була чоловіком...

От якби я була чоловіком, то найперше б ніколи не сварилася з феміністками, і не називала б їх чумою двадцятого століття. А мирненько разом з ними брала участь у їхніх ідіотських демонстраціях і спалювала б з ними їхні ж бюстгалтери. Менше бюстгалтерів — більше свободи. І, перепрошую, для рук також.
Крім того, побачивши таку суттєву підтримку з боку ненависних чоловіків, ці феміністки скоро б “змінили гнів на милість”, бо ж коли дають без бою те, за що борешся, то інтерес до предмета зникає. Так поступово всі чоловіконенависниці перетворилися б на домашніх кішечок, чого, власне, і добиваємося.
А ще, я б поступалася жінкам місцем в громадському транспорті. Теж лише з егоїстичних міркувань. По-перше, нерозпещені такими шляхетними кроками жіночки і дівчата одразу звертають увагу на того “прекрасного лицаря”, який ще пам’ятає часи трубадурів. А по-друге, зверху значно простіше нишком зазирнути симпатичній дівчині у декольте. Так само, як і пропустивши дівчину вперед, розгледіти її ззаду.
Якби я була чоловіком, я б ніколи не розповідала байки з серії “Я — сексуальний монстр”, а мовчки робила б свою справу. Справжній рибалка ніколи не здає рибні місця.
Якби я була чоловіком, то не хихотіла б при слові “гінеколог”, бо насправді це страшно і неприємно. Так само, як не сміялася б зі слів “безпечний секс”, щоб потім не слухати прокльони та звинувачення у безсердечності, або не купувати поспіхом пелюшки, чи анонімно не лікуватися.
Я б, як і інші чоловіки, дивилася футбол, пила пиво, розмовляла як “чоловік з чоловіком”, і може нарешті дізналася, що насправді думають чоловіки про жінок.
Ех, якби я була чоловіком, я б... я б ніколи не вийшла заміж за свого коханого. Ні, краще вже залишуся жінкою.