10.11.2003, 18:56

Смерть ходила слідом

З деяких пір 48-річний мешканець села Ульбарів Дубенського району Сергій Л. став розмірковувати приблизно так: “Життя — то сміття”. По всьому було видно, що чоловік, який на здоров’я не скаржився, вирішив скоротити час перебування на землі, відведений йому Всевишнім. Про те, що ладен повіситись хоч сьогодні, запевняв своїх рідних і друзів повсякчас. Щоправда, такі песимістичні наміри навідували його в період надмірного вживання алкоголю. Та недарма кажуть: що в п’яного на язиці — те в тверезого на умі.

Треба сказати, що смерть не раз чатувала на чоловіка, коли він знову-таки не міг протистояти “зеленому змію”. Одного разу у стані “невагомості” Сергій напоровся на власну косу, яка пройшла крізь легені. На диво — вижив. Потім потрапив під колеса трактора — і знову виграв двобій у смерті. Як кажуть, йшло йому на життя. Та він вирішив з ним покінчити самостійно.
Незадовго до свого останнього вечора Сергій поховав товариша. На похороні, кажуть, промовив: “За ним піду я...”. Додому прийшов, як це нерідко бувало останнім часом, напідпитку. Безпричинно чіплявся до дружини, потрощив частину домашнього посуду. А потім взявся розмотувати рибальську жилку. Не на риболовлю збирався, а на той світ. Через деякий час його знайшли повішеним на груші, яка росте коло хати.
Про що думав чоловік, коли затягувалась петля на його шиї, ніхто уже не дізнається. Та, мабуть, аж ніяк не про трьох дітей, яких залишив без батьківського піклування.