“Холодний” тупик: ні виселитись, ні вселитись

Лист відчаю
У редакцію газети “ОГО” надійшов лист, рядки якого сповнені болю. Робітниця заводу №2 ВАТ “Рівненський комбінат будівельних матеріалів” (зараз він проходить процедуру банкрутства) та ветеран праці Ніна Мельник нарешті дочекалася розширення житлової площі. Тож сім’я з п’яти чоловік: пані Ніна, менша донька Ірина із зятем та двійко малих діток, яка мешкала на 8 квадратних метрах (!) у гуртожитку, що на Соборній, 253-А, могла зітхнути з відносним полегшенням. Нова кімната в іншому, на вул.П.Могили, 25, має площу вдвічі більшу. До речі, 30 травня, перед офіційним оголошенням процедури банкрутства, на спільному засіданні адміністрації і профспілкового комітету провели перерозподіл кімнат. “Радості нашій не було меж, ми думали, от усе і налагодиться, й не буде вже моя мати спати на підлозі, — пише її дочка Ірина Соляр, — але не так усе сталося, як думалося”.
Виявляється, що у “їхній” кімнаті №12 живе співробітник міліції. Юрій Хомич (з етичних міркувань ім’я, прізвище та конкретне місце його роботи змінені) проживає у цьому гуртожитку з 1998 року. Спочатку він займав ліжко-місце в іншій кімнаті, а згодом переселився у дванадцяту, де останнім часом живе сам. Ще 15 квітня ц.р. його попередили про розрив угоди з ним на проживання у відомчому гуртожитку з 15 травня, оскільки кімнати виділялись працівникам комбінату для поліпшення житлових умов. На попередженні під №242 від руки написано: “Відмовився”.
Коли пред’явили йому документи (виписку з рішення зборів та паспорт з реєстрацією за новою адресою), він “виставив матір за двері”, заявивши, що “виселиться тільки через суд”. Телефонна розмова з його безпосереднім начальником бажаного результату не дала. Тому й змушені були господарі звернутись до спілки адвокатів, де їм надали платну консультацію. Її суть зводилась до подачі в суд заяви на Хомича. Коштів на це у Ніни Мельник, її доньки та зятя не знайшлося…

Закон передбачає
та “захищає”
Житлова проблема так само “болить” і рівненським охоронцям правопорядку. Заступник начальника Рівненського міського відділу внутрішніх справ із роботи з персоналом Юрій Гасан у курсі того, що Хомич живе у гуртожитку колишнього комбінату будматеріалів. Підтвердив він і факт, що багато людей, які свого часу проходили військову службу в обласному центрі, залишились тут, поповнивши міліцейські ряди. І мешкають у різних відомчих “общагах”. Гуртожиток працівників міського відділу внутрішніх справ, що на Дворецькій, 106, заселено повністю. Лист Ірини Соляр змусив пана заступника запевнити, що “у цій ситуації будуть шукати вихід”.
Обидві сторони захищені законом: статтею 47 Конституції України гарантовано право на житло, а статтею 30 — недоторканість житла. Усі права та свободи громадян захищаються судом (ст.55), тож і Мельник, і Хомич мають право скористатися ним — вистачило б коштів. Глава 29 Цивільного кодексу України рядом статей захищає права власності. Але проблема в тому, що два гуртожитки зараз знаходяться у “підвішеному” стані, оскільки не належать нікому: ні колишньому ВАТ “Рівненський комбінат будівельних матеріалів”, ні місту. Як пояснили у ліквідаційній комісії, що зараз працює на колишньому комбінаті, згідно з Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, такі об’єкти передаються у комунальну власність міста без додаткових умов. Тобто, в якому стані знаходяться зараз ці житлові будинки, такими й мусить місто їх “приймати” . А цього, вважають у комісії, міська влада робити не поспішає.
Начальник міського управління житлово-комунального господарства Юрій Собчук з такого приводу висловився, що у цьому є значна частка вини самого комбінату: “Не може підприємство просто так “спихнути” свою житлову власність місту, належним чином не підготувавши будинки, тобто, не відремонтувавши”.

Порятунок замерзаючих — справа самих замерзаючих
Мешканка одного з гуртожитків Галина Яковчук розповіла, що колишні працівники комбінату теж шукають вихід, не бажаючи, щоб за комунальні послуги накопичувались великі борги. Для них у “Рівнеенерго”, “Рівневоді” та “Рівнегазі” зробили виняток, дозволивши сплачувати за надані послуги без вказання номера особового рахунка, оскільки мешканці його не мають. Але з ЖКП “Паркове” і “Центральне” та “Комуненергією” такі варіанти не “проходять”, оскільки ці комунальні підприємства мусять мати справу з реальними, а не з віртуальними господарями будинків. Здається, вирішувати проблеми передачі подібних об’єктів потрібно, добре продумавши наперед — щоб люди від цього не страждали.
Нині передзим’я. В обох поки що “нічийних” гуртожитках немає тепла. Ветеран праці Ніна Мельник знову змушена спати на підлозі, бо у восьмиметровій комірчині місця для ще одного ліжка просто немає. Немає поки куди подітись і співробітнику міліції, бо його зарплатні в разі найму житла вистачить тільки на себе. А в одному з поліських районів Рівненщини на главу сім’ї чекають дружина і теж двійко малих діток…
Тимчасовий “холодний” тупик?