Із пластунів виходять успішні менеджери

Привести дитину в Пласт — це не лише можливість забезпечити їй захоплюючі канікули серед природи. Без перебільшення можна стверджувати, що Пласт готує до дорослого життя — ненав’язливо, у формі гри, адже ночівля в наметі не нагальна потреба, але саме вміння долати складні ситуації знадобиться в дорослому житті.

Курінний — майбутній директор

Загалом пластуни поділяються на курені, гуртки. На “керівні посади” — курінних і гурткових — діти періодично обирають з-поміж себе. Так дитина змалку вчиться бути у ролі керівника і нести відповідальність за свої рішення, нехай і в колі друзів. З іншого боку, щоб стати на чолі гуртка чи куреня, треба користуватися неабиякою повагою і авторитетом серед однолітків — таким чином виховується розуміння того, що досягнення треба заслужити. А ще є посада писаря. Ведення діловодства не складе труднощів для такої людини у майбутньому, бо вона знає, що таке протокол, звіт, план. Скарбник відповідає за гроші — зазвичай, це невелика сума, яку гурток чи курінь збирає як членські внески для власних потреб. На ці гроші пластуни можуть піти в мандрівку чи підготуватися до якогось свята. Скарбник зберігає гроші і звітує про їх витрату — таким чином виховується фінансова відповідальність.
Як правило, пластуни зустрічаються на сходинах, де проводять гутірки — розповіді на певну тему. Гутірка може бути гурткова — тобто у колективі п’ять-сім чоловік, або й курінна (серед кількох гуртків). Пластуни готують гутірки на теми, які цікаві передусім їм самим і в яких вони компетентні. Гутірку готує одна людина, інші можуть ставити запитання. Таким чином, пізніше, коли людина йде в університет, виступити перед великою аудиторією чи на конференції неважко, як і підготувати такий виступ чи відповісти на питання.

Питна вода зі... старого листя

Пласт також навчає практичній зарадності. Протягом року пластуни вчаться, як виживати в природі, а влітку, під час таборів, вже практично намагаються знайти шлях за Полярною зіркою, вогким боком дерева або добути питну воду зі старого листя чи трави.
Пластові табори проходять у лісі чи горах. Упродовж двох тижнів діти живуть в наметах, готують собі їсти самі, а також мають чіткий розпорядок дня. Після такого табору готування вдома чи прання одягу видаються дрібницями навіть для хлопців, а вміння організувати роботу і відпочинок допомагає встигнути і повчити уроки, і погуляти. А про пригоди з табору можна розповідати весь наступний рік. Про одну з таких згадує пластун-розвідувач Костя:
— Ніч, всі сплять. Аж раптом — свисток. За якісь секунди ти, вже вдягнений, біжиш з намету на збірку: що сталося? Горить копиця! Розбившись на групи, пластуни намагаються швидко загасити вогонь. Ось на метрів сто розтягнувся ланцюг з юнаків, які чим лише можна переправляють з річки воду. У хід пішли навіть палиці... Пожежу знешкоджено, всі з полегшенням зітхають. Однак тут же нове завдання: попередньо діставшись за компасом до певного місця, треба отримати послання. Воно буде дане з пагорба ліхтарем азбукою Морзе. Послання слід розшифрувати і виконати сказане в ньому. Всі насторожені: що ж чекає їх після розшифровки? Проте згодом виявляється, що зміст послання такий: “Молодець! Можеш йти спати”.
Володимир Русанов був серед тих, хто відновлював Пласт у Рівному в кінці 80-х. Він розповідає про унікальний мандрівний табір “Заграва”:
— Вже понад десять років ми влітку йдемо шляхами УПА — ми пишаємося, що саме Волинський край став місцем зародження боротьби за Незалежність. Під час табору ми з дітьми спілкуємося зі ще живими вояками УПА, упорядковуємо могили загиблих — пластуни зі слів очевидців дізнаються про власну історію.
А ще Пласт дає друзів. Зазвичай, ті, хто стояв разом на нічній стійці у зливу, намагаючись втримати вогонь, одним словом, пройшли спільні випробування, — залишаються друзями на все життя. Пластунам набагато легше у роботі. З одного боку, через специфічні знання і вміння, а з іншого — через друзів-пластунів, ймовірність зустріти яких дуже велика. Це дуже зручно, коли потрібно добути якусь інформацію стосовно роботи чи налагодити контакт.

Віктор Ющенко — почесний пластун

Часто саме пластуни добиваються висот у своїх професіях: наприклад, пластунка з Рівного Оксана зараз працює головним PR-менеджером провідного мобільного оператора, інший пластун Юрко — юристом Європейського суду, що захищає Україну в міжнародних процесах. Юрко каже:
— Пласт мене зв’язав з людьми, з якими і надалі підтримую контакти, навчив швидко реагувати на зміну обставин, подарував безліч чудових мандрівок і гутірок, показав Карпати, заспівав старих пісень і, нарешті, добре підготував до самостійного життя.
Пластуном є голова українських греко-католиків Любомир Гузар і донедавній прес-секретар Катерини Ющенко Олег Климчук. Сам Президент Віктор Ющенко є почесним пластуном.
Пласт додає шансів і в освітніх програмах обміну студентів, адже на Заході поняття “скаут” теж у пошані. До речі, де б ти не був — на навчанні у Гарвардському університеті чи на стажуванні в Канадському парламенті — існує майже стовідсоткова гарантія, що зустрінеш пластуна чи принаймні іншого скаута, які завжди радо допоможуть. Недарма є такий вислів: пластун пластуну брат і друг кожному скауту.
Нерідко у середовищі пластунів утворюються сім’ї — і це закономірно: набагато легше знайти собі пару серед однодумців, особливо, якщо таких однодумців — тисячі по всьому світі. Так, наприклад, утворилася сім’я Андрія зі Львова і Ренати зі США, які зараз виховують власного малого пластуна.
Пласт відкритий для всіх. Пластуни різного віку легко знаходять спільну мову між собою, до речі, звертатися прийнято лише на “ти” — і це не панібратство, а братерство.