Передвісники гривні

Цікава експозиція таких “грошей” розгорнута в Острозькому музеї нумізматики. Вона бере початок ще з періоду громадянської війни. Тут і картка, за якою острожани у 1919 році отоварювалися борошном та хлібом, і житомирські “гроші”, свідки 12-разової (!) зміни влади у місті в ті непрості часи.
Велика ж частина експонатів датується 90-ми роками минулого століття. Це й усім відомі купоно-карбованці, й місцеві “винаходи” — бони з Донецької, Миколаївської, Вінницької, Хмельницької, Рівненської областей.
У тому ж Острозькому районі, приміром, “ходили” бони номіналом від 1 до 1000 карбованців, що “винайшов” голова колгоспу “Шлях до комунізму” села Почапки. От ще один цікавий експонат — “сорінти”. Так називалася “грошова одиниця” Сорочинської школи-інтернату. Ними інтернатівці розплачувалися й у їдальні, і на дискотеці. А кращим вихованцям школи-інтернату “сорінти” навіть клали на рахунок і нараховували на них відсотки.
Деякі бони були в обороті й після введення гривні. На початку 2000 року одному з авторів цих рядків доводилося, приміром, тримати в руках бони, запроваджені на Здолбунівському цементно-шиферному комбінаті, відомому як ВАТ “Волинь”.
Село Поліське Березнівського району — одне з тих, де на рубежі 80-х — 90-х років минулого століття також “ходили” власні “гроші”. Кілька років тому ми записали тут спогади людей, причетних до обороту тутешніх “колгоспних грошей”.
От що розповів нам тоді колишній голова місцевого колгоспу “Дружба” Микола Довмат:
— Колгосп був найбільш відсталим у районі. Люди билися роками, аби щось змінити, але дарма.
Головне, за що взявся новий керівник — за будь-яку ціну зацікавити селян у кінцевому результаті роботи. Зваживши всі “за” і “проти”, Микола Довмат вирішив: великому колективу, де усе твоє і разом з тим нічиє, це не під силу. Тому розділив співробітників на п’ять підрядів. А механізмом управління колективами зробив... внутрішньогосподарські гроші.
— Наш місцевий художник Олексій Мельник розробив дизайн купюр, що чимось нагадували звичайні гроші, — розповіла бухгалтер Любов Трохимчук. — Виготовляли їх у Ровенській обласній друкарні. Кожна купюра мала шестизначний номер. По відомості кожен керівник підрозділу одержував визначену суму. На неї видавали плани витрат. Керівник повинен був цими грошима розрахуватися за послуги з членами інших бригад, закупити той чи інший матеріал. Якщо вдавалося заощадити, керівник одержував премію.
— Надрукували бони на 700 тисяч карбованців, — продовжив розповідь Микола Довмат. — Купюри мали номінал 1, 3, 5, 10, 25, 50 і 100 карбованців.
За словами співрозмовника, ефект від нововведення виявився приголомшуючим. У господарстві припинилися пиятики і крадіжки, покращилася дисципліна.
Бони діяли в господарстві з 1989 по 1992 рік. Нині ж подібні відомчі “гроші” стали музейними експонатами, свідченням непростого шляху становлення ринкової економіки в Україні.