Сергій Гемберг: “За любов до музики вдячний мамі”

Документацію
на відкриття
банку готував англійською
— Розкажи про свої кулінарні уподобання.
— Люблю з’їсти щось смачненьке, нестандартне. Скажімо, суші. Подобається грузинська кухня та вино. Моя мама завжди добре готувала грузинські страви скажімо, лобіо, сациві.
— Як так сталось, Сергію, що очолив відділення банку у 23 роки?
— Почав трудову діяльність у “Правекс-Банку”, але прагнув потрапити саме в іноземний банк. Хотілося трудової утопії. А іноземних банків у Рівному не було. Коли до мене дійшли чутки про те, що нібито “Райффайзен” збирається працювати з одним із наших підприємств, дзвонив у Київ і цікавився їхньою перспективою роботи у місті Рівному. І видно, я їх дістав, бо вони мене, як виявилось, запам’ятали.
— Тобто ти очолив відділення цього банку завдяки допитливості й наполегливості?
— Думаю, не через це. Адже керівник повинен мати певний набір якостей. Хоча для мене й досі загадка, чому вони зупинилися саме на мені. Претендентів на цю посаду було дуже багато, а вимоги до кандидатів — високі. Можливо, вони хотіли ліпити спеціаліста від початку. Пригадую, коли ми відкривалися, всю документацію готував англійською мовою. Справжнє випробування, незважаючи на те, що англійську знав добре. А першими нашими клієнтами були іноземці, які заходили, побачивши знайомий логотип “Райффайзен”. Після того, як “Райффайзен” продали угорцям, очолив рівненське відділення “ОТП Банку”.
— Нові банки у місті з’являються чи не щодня, а людей у місті не більшає. Відтоку клієнтів не спостерігається?
— Ні. Потік клієнтів тільки зростає, адже попит на банківські послуги збільшується. Для бізнесу кредити — необхідна справа. Деякі бізнесмени ростуть разом з банками. Молодь тягнеться до прекрасного й відповідно купує більше. Клієнтів вистачить усім. Моя думка: банків буде ще більше, адже головні гравці ринку поки що в Україні не дуже активні. А далі, на мою думку, нас чекає польський сценарій розвитку банківського ринку. Нині у цій країні немає жодного власного банку — всі іноземні. Можливо, і у нас вітчизняний капітал просто не витримає.
— У Рівному є конкуренція між банками та банкірами?
— Між банкірами конкуренція майже відсутня, незважаючи на те, що ми працюємо на показники. У місті є два покоління банкірів. Перше покоління керівників з величезним менеджерським досвідом, який отримали у партійних структурах. Друге покоління — молоді менеджери, що вчилися банківській справі, але вони без досвіду. Зі старшими колегами не спілкуюся, хоча їх дуже поважаю.

Запустив портал “Ділове Рівне”
— Поєднуєш банк з інтернет-порталом?
— Ще коли був студентом, заходив на різні бізнес-сайти і побачив там багато цікавого та корисного. Захотів зробити щось подібне. Два роки виношував ідею — і у 2002 році запустив портал “Ділове Рівне”. Але цей проект потребує серйозного ставлення та багато часу. Він має велику перспективу. Розумію, що не можна займатись багатьма речами одночасно. Тому спочатку — банк. Хоча зараз відкрив себе ще в одному амплуа — продюсера. Дуже сподобалось.
— Маєш на увазі “ART JAZZ cooperation Луцьк-Рівне 2008”?
— Я людина творча, й мені необхідна свобода. Якщо є свобода рішень у рамках певних правил, то можна робити хорошу справу. Скажімо, в “ОТП Банку” ініціатива не карається. Маю можливість підтримувати мистецтво, проведення форумів, конференцій. Побачив, що культура дає найбільше резонансів у суспільстві, адже у місті нічого не відбувається. Підтримка культурного чи мистецького заходу одразу попадає на слух — тому це хороший PR хід.
— А “Піккардійська терція” на фестивалі — це також хороший хід?
— Пересічний слухач не знає Ігоря Закуса, Ольгу Войченко та багатьох інших. Проте “Піккардійську терцію” знають всі, тому ми їх і запросили. На фестивалі глядачі мали можливість почути різноманітний джаз. Професіонали сходяться на думці, що американці були неймовірними, а для пересічних глядачів найкращою була “Піккардійська терція”.
— Яке майбутнє фестивалю?
— Зараз плануємо розпочати переговори з Ларисою Доліною та Гайтаною щодо їхньої участі у джазовому фестивалі наступного року.