Борошно, вода й новітні технології

ького ринку є ВАТ “Концерн Хлібпром”, до складу якого входить рівненське підприємство “Рівнехліб”, яке особливо дбає про сучасність виробництва хліба. На підприємстві “Рівнехліб” нещодавно змонтовано нову лінію з випікання хліба марки Gostol, яка не має аналогів не лише на Рівненщині, а й в Україні. ВАТ “Концерн Хлібпром” інвестував у модернізацію виробництва близько 20 мільйонів гривень. Аби побачити, як же ж виробляють хліб сьогодні, довелось напроситись на екскурсію на підприємство. Гідом погодилась бути комерційний директор підприємства “Рівнехліб” ВАТ “Концерн Хлібпром” Людмила Корницька.

На зміну бабусиній печі
Довелося прокидатись рано, адже, як виявилось, щоб хліб потрапив на стіл свіжим вранці, піч (якщо можна так назвати сучасну лінію Gostol) запускають звечора. Аби вже з ночі й до самого ранку машини розвозили його по магазинах.
Зайшовши до цеху підприємства “Рівнехліб”, відчув знайомий і ні з чим не зрівняний аромат свіжоспеченого хліба. Одразу згадалось дитинство, коли бабуся випікала хліб в печі. Не було нічого смачнішого, ніж окраєць теплого хліба з горнятком молока. Але в цеху стояла зовсім не бабусина піч, а найновіше обладнання...
У цеху, як в операційній, ідеальна чистота та працівники, а точніше сказати — працівниці в білих халатах. Якось незвично для великого підприємства тихо й неспішно. Кожен знає своє місце і обов’язки. Складається враження, ніби працює один великий організм й ніщо не зупинить це дійство з народження (не повертається язик назвати це виробництвом) хліба. Але зрештою перейдемо до справи…
У великих ємкостях вимішується тісто, яке вже потім потрапляє на нову лінію Gostol. З цього моменту й до виходу готового буханця все робить автоматика. Завдання працівника — лише контролювати процес.
На початку тісто з чана потрапляє в машину, яка точно видає порції по 700 грамів на лінію. Процес починається у вакуумній поділочній машині, тістові заготовки формуються на тістоокруглюючій машині, де набирають круглу форму. Раніше це робили вручну, нині ж це справа автоматики.
Виявляється, на хлібозаводі, як на військовій базі, все під контролем і жодна стороння людина не може втрутитись у процес.
— Всі процеси автоматизовані, контролюються машиною. Тут виключено будь-яке відхилення від норми, — каже комерційний директор підприємства “Рівнехліб” ВАТ “Концерн Хлібпром” Людмила КОРНИЦЬКА. — Втрутитись в роботу лінії можуть лише ті спеціалісти, які мають відповідний допуск і знають паролі.
На жаль, а може, на щастя, відповідного доступу в мене немає і втрутитись в процес я не можу, тому просто спостерігаю далі за тим, як народжується хліб.
Однакові порції тіста подаються у форми. І вже з цього моменту майбутній хліб потрапляє на лінію, звідки вийде готовою, рум’яною паляницею. Але про все по порядку…
Щоб скоринка була м’якою
Потрапивши у форму, тісто має підійти й отримати звичні для нас обриси. Майбутні буханці вистоюються в спеціальній камері при потрібній температурі. За точністю процесу слідкує автоматика, але при бажанні можна проконтролювати процес через велике вікно. Не знаю, як там технологічно правильно, але мені було страшенно цікаво спостерігати, як шмат тіста росте й набуває ідеальної форми. При вході в тунельну піч тістові заготовки зволожуються парою, а також отримують кінцеву форму для випікання.
З форм хліб відправляється на стрічку, що неквапно рухається у піч. А там вже відбувається справжнє диво. Із сірої на вигляд хлібина перетворюється на золотаво-коричневу.
Час випікання й температура регулюються за допомогою термінала на шафі управління піччю. Хоч у печі також усе автоматизовано, пекар може слідкувати за процесами через віконця по всій довжині лінії. Проходимо далі й бачимо, як з тунелю печі виходять готові паляниці, але це ще не кінець. На виході кожна хлібина потрапляє під своєрідний душ. Виявляється, аби скоринка не була твердою, її потрібно змочити.
— Скоринка має бути м’якою і запашною, тому її зволожують, — каже Людмила Корницька.
Від запаху свіжоспеченого хліба паморочиться в голові. Так і кортить відламати окраєць і скуштувати. Як виявилось, і це ще не все…

Три дороги
З печі у свіжоспеченого хліба, як у казці, є три шляхи.
Шлях перший. Якщо ви полюбляєте купувати в магазині теплий хліб, то з печі він потрапляє на транспортер, потім — до ніжних жіночих рук, які складають його в ящики. І вже за годину він лежатиме на прилавку й чекатиме вас.
Шлях другий. З печі хліб потрапляє в охолоджувальну шафу, а звідти — на різальну машину, аби ви, якщо не любите різати хліб, мали рівненькі скибочки.
Шлях третій. З печі — у ту ж таки охолоджувальну шафу, але звідти вже не на різальну машину, а на пакувальну. Де кожен буханець автоматика акуратно запакує в поліетиленові пакети.
Якою б дорогою з печі не прямував хліб, далі в нього шлях один: в машину з фірмовим логотипом ВАТ “Концерн Хлібпром”, у невеличкий магазин у дворі будинку чи великий супермаркет і на наш стіл. Аби ми змогли насолодитись сповна тим, що не міняється з часом і технологіями — смачним, духмяним хлібом.
Залишаю цех. На дворі готовий хліб вантажать у машини, які з воріт підприємства везуть його людям. У руках — буханець хліба, який щойно вийшов з печі. Дивно, але не дивлячись на те, що інший час і зовсім інші технології, пахне він так само, як і той хліб з бабусиної печі, що назавжди залишився в пам’яті з дитинства. Не вистачає лише склянки молока…
І от що подумалось: коли братимете до рук скибку, пам’ятайте, що крім найновітніших технологій, у цей хліб вкладена любов і душа працівників підприємства “Рівнехліб” ВАТ “Концерну Хлібпром”. Смачного!