А ви куштували чашушулі?

Вечеря під зоряним небом
Ще знадвору ресторан яскраво вирізнявся на фоні вулиці у сутінках. Світло, що пробивалося назовні крізь великі вікна, так і манило зайти на вогник. Ще перед входом було видно, як “сяє зоряне небо” на першому поверсі ресторану. Вже зайшовши всередину, відчули, що таке оформлення стелі насправді допомагає розслабитися після роботи. Інтер’єр приміщення витриманий у своєрідному грузинському стилі: дерев’яні столи та стільчики, на стінах — розписи з краєвидами, виноградниками та стійбищами. Використаний в оздобленні ресторану й натуральний камінь. У кінці зали — композиція з накиданого гірського каміння, кожух з овечої шерсті та порожній глечик, очевидно з-під вина. Всі столи вже засервіровані на шість персон. Ми сіли за останній столик — якнайближче до “гірської” композиції.

Будь-яке м’ясо
на будь-який смак
Як тільки зручно вмостилися, молоденька офіціантка принесла меню. Одразу ж дізналися, що кухар у ресторані — з Грузії. А за кілька хвилин принесли і страву, хоча ми ще нічого не встигли замовити.
— Паштет лобіо та лаваш — подарунок від ресторану, — повідомила офіціантка. Ми були приємно здивовані. Та перш ніж скуштувати паштет, вирішили вивчити меню. Особливість грузинської кухні — для приготування страв в основному використовується м’ясо. До речі, жодному з видів м’яса не надається домінуючого значення. М’ясні страви можуть бути приготовані із свинини, баранини, телятини або курки. Чахохбілі, сациві (смажена курка), люля-кебаб, мцваді (шашлик) — від розмаїття страв із м’яса розгубитися легко. Великою популярністю у приготуванні грузинських страв користуються овочі та горіхи. А от вибирати салати практично не було з чого: запропоновані позиції можна перерахувати на пальцях однієї руки. Я обрала бахмаро. Надто вже назва сподобалася. Замовила і страву з м’яса — чашушулі. А от мій друг (палкий шанувальник картоплі-фрі та грибів) не зрадив своїм смакам й вибрав фрі та печериці по-грузинськи. До м’яса замовила келих вина “Алазанська долина”. До речі, карта пропонує вина Італії, Іспанії, Аргентини, Чилі, ПАР і, звичайно, Грузії.

Бахмаро
чи чашушулі
Як тільки замовили обрані страви, одразу ж заходилися дегустувати презент від ресторану — паштет лобіо. Спочатку виникло таке відчуття, що страва зроблена з якогось м’яса з часником, але потім офіціантка пояснила, що це перемелені квасоля, волоські горіхи та спеції. Що ж, виявляється і квасоля може чимось нагадувати м’ясо!..
Як тільки мій товариш почав розповідати про свої справи, принесли картоплю фрі по-грузинськи, бахмаро та печериці. Салат бахмаро виявився нашим звичайним салатом з огірків, помідорів, цибулі, зелені, заправлений оцтом, щоправда, з додаванням волоських горіхів. Салат як салат, нічого надзвичайного. На мій погляд, звичайною виявилася і фрі по-грузинськи. Практично така, якою ми звикли її їсти, хіба тільки спецій більше. А от печериці по-грузинськи, чесно кажучи, Олегу не сподобались — закуска подавалася холодною. “Мені здається, що гарячими вони були б смачніші”, — поділився він зі мною своїми враженнями від страви. А от наші сподівання на відмінну грузинську страву з м’яса таки справдилися. Чашушулі — молода телятина, тушкована з овочами й особливими кавказьким спеціями. Страва поєднала водночас і ніжний смак телятини, і гострий присмак соусу. Такий мікс створив майже вибухову суміш. Це й зрозуміло. Адже грузинську кухню просто не уявити без соусів. Навіть окремий розділ меню пропонував соуси сацибелі, аджику, ткемалі та інші. Зрештою “пожежу” довелося “гасити” вином і замовити кілька шматочків лавашу.

Узвар
по-грузинськи
на десерт
Поки ми смакували стравами, згори донеслися звуки живої музики.
— А що там нагорі? — поцікавилися у офіціантки.
— У ресторані співають музиканти-грузини, — розповіла офіціант Надія. — Ви можете при бажанні піднятися нагору і послухати їх.
Ми подумали, що так і зробимо пізніше. Практично весь час, поки вечеряли, промайнув під мелодійні грузинські пісні й відомі хіти, наприклад, “Чіто-дріто, чіто-маргаріто...” Як тільки починає лунати пісня, забуваєш про все і отримуєш задоволення.
Задоволення, за звичкою, захотілося і наприкінці вечері. Наприклад, чогось смачненького на десерт. Але знайти щось таке, що відповідало би третім стравам у європейській кухні, не вдалося. Роль десерту у меню заміняють різноманітні фрукти. Тому вирішила замовити узвар по-грузинськи із сухофруктів. Склянка напою з яблук, чорносливу та барбарису, заправленого медом, і спрагу втамувала, і замінила десерт, адже узвар — солоденький і смачний.
Коли вже збиралися йти, вирішити все-таки глянути, хто ж так гарно співає. Але нам не пощастило. Грузинських музикантів побачити не вдалося — у них була перерва.
Але того вечора немовби справді побували у гостинній Грузії. А найголовніше, що зрозуміла: грузинська кухня проста, без надмірних вибаганок і премудростей, але водночас смачна і навіть близька.