Грип політично модифікований

Своя сорочка ближче

Коли в Інтернеті з’явились повідомлення про перші смерті в Тернополі, в душу підкралась тривога. Наступного дня, коли повідомлення про нові життя, які забирає хвороба, перейшли з простору віртуального в телевізійний, тривога змінилась страхом. Але коли в аптеках раптом сказали “протигрипозних ліків і захисних масок немає” — охопила справжня паніка. Наші люди навчені: якщо щось зникає (сіль, сірники, оксолінова мазь чи марлеві пов’язки) — бути біді (війні, епідемії, розвалу СРСР і т.д.).
Ще більше нервувала відсутність інформації, яка згодом змінилась лавиною чуток. Мобільні червоніли від дзвінків про “розпилювання чогось з гелікоптерів”, “закриття руху між областями”, “закриття міст, де помирають люди” і т.д. На мобільні приходили СМС, які називали точний час, коли з повітря “обприскуватимуть місто”. Коли подзвонила знайома і спитала, чи знаю я, чим окроплюють місто, “бо на вулиці чимось смердить”, запитав у відповідь: “А ти бачила у повітрі над містом літаки чи гелікоптери?” Виявилось, що ні. А сморід був, як потім з’ясувалось, з каналізаційної ями, яку розрили, аби відремонтувати.
Але страх за життя відключає в людини здоровий глузд, загострюючи первинні інстинкти самозбереження, які нам дістались від пращурів. Загроза життю змушує відкинути всі умовності й рятуватись, а думати будемо потім, коли виживемо.

Замість мітингів – телевізор

Епідемія змусить виборчі штаби переорієнтуватися та переробити свої стратегії. Налякані епідемією виборці не підуть на мітинги та концерти. Агітатори, які роздавали агітаційні газети на вулицях міст, тепер залишаться без роботи. Виборець тепер сидить вдома і, прикипівши до телевізора, слідкує за зведеннями з епідемічних фронтів. Сміливіші вибігають на вулицю, щоб купити харчі та газету. Саме тому основними технологіями виборчої кампанії після початку епідемії будуть саме ЗМІ усіх видів. Через друковане слово, павутину Інтернету чи телевізор вірус грипу поки що не передається, тому саме їм люди тепер і надаватимуть перевагу перед прогулянками вулицею, дискусіями з агітаторами чи мітингами кандидатів.
У цьому немає нічого дивного — як каже народна мудрість, у страху очі великі. Кожен перелякався за своє життя й життя рідних та близьких. У цю мить людям байдуже до скандалу з народними депутатами, яких пов’язували із розбещенням дітей, про депутата, який вбив людину на Кіровоградщині. Забули про те, що в країні економічна криза і грошей навряд чи вистачить на все до кінця року (принаймні про це говорили в парламенті ще два тижні тому). Забули про Президента, прем’єра, спікера та лідера опозиції. Багатьох людей навіть не цікавило, чи будуть вони мати роботу, скільки зароблятимуть і чи вистачить цього на життя. Головне, щоб в аптеці купити...
Можна говорити про початок виборчої кампанії з чистого аркуша. Бо все, що було до початку епідемії, вже значення не має. Кому це вигідно? Подумайте самі.

Примара надзви­чайного стану

У ЗМІ почали писати про те, що через епідемію можуть скасувати вибори президента. Нібито таким чином Віктор Ющенко може продовжити свої повноваження, запровадивши в країні “надзвичайний стан”. Така можливість існує, але для введення “нс” потрібна участь й Верховної Ради. А тому мають бути зацікавлені в перенесенні виборів всі основні політичні сили в парламенті. Точніше Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко та Віктор Янукович.
Президенту введення надзвичайного стану вигідне тим, що дата виборів буде перенесена, а його повноваження продовжаться ще на кілька місяців. Навряд чи щось це суттєво змінить, адже рано чи пізно епідемія закінчиться й вибори мають відбутись. Команда Ющенка може спробувати завдяки паніці навколо епідемії переламати хід виборчої кампанії на свою користь.
Юлії Тимошенко епідемія грипу дала неабиякий привід “попіаритись”. Прем’єрка навіть у прямому ефірі розповідала, як в домашніх умовах виготовити захисну маску. Якби ввели “надзвичайний стан”, Тимошенко мала би більше часу, аби наздогнати рейтинг Віктора Януковича, але небезпека в тому, що епідемія грипу не подолає економічної кризи. Істерія навколо “свинячого” грипу швидко спаде, і люди знову згадають про пенсії, зарплати та курс долара...
Віктор Янукович через епідемію отримав ще один привід звинуватити у всьому уряд, який очолює конкурентка на виборах. Розказати про “непрофесійність”, “популістичність” та “розкрадання коштів”. А ще він добре розуміє, що час грає проти Тимошенко. І якщо вибори перенесуть, то в нього може з’явитись контрольний шанс на фоні економічної ситуації обіграти Юлію Володимирівну.

Об стіну горохом

Що з написаного вище є істиною, а що журналістським домислом — покаже час. Але епідемія грипу показала, мабуть, основну хворобу України. А точніше — української політики: навіть перед загрозою великої біди наші політики не здатні об’єднатись чи хоча б домовитись. Звертаючись з екранів телевізорів до громадян України, вони говорять про те, що лише разом ми можемо подолати лихо. А вже за кілька секунд звинувачують у всіх бідах опонента. Забувши, чому щойно вчили “маленького українця”.
Схоже, українські політики навіть на порозі краху (не приведи Господи) не зможуть об’єднатись заради інтересів України. А це хвороба страшніша, ніж грип.