Ми у Facebook
20.01.2010, 02:17

“Коли пишу картину, мені заважає все”

У рамках благодійного мистецького фестивалю “Різдвяна “ЗУЗА” рівненський художник Олександр БОБРИШЕВ представив 30 акварельних зимових пейзажів. Проте не лише це вабить художника. У його картинах — і море, і квіти, й чимало міських етюдів. Усе це оживає на папері за допомогою пензлика та акварелі.
— Пане Олександре, цього разу ви представили рів­нянам зимові пейзажі. Де відшукали такі місця?
— Зиму я малював на Рівненщині. У нас чудові ліси, які просто неможливо не увіковічити у картинах. Та й акварель, як на мене, підходить для цього найбільше. Картина набуває певного романтизму, ніжності. Знаєте, я майже півроку живу у Криму. Там вирощую чимало квітів. Насправді просто закоханий у них, тому часто їх малюю. Коли потрапив у Крим, зрозумів, звідки беруться такі яскраві фарби — недарма кажуть, що у Крим їдуть очистити палітру. Це неймовірні враження для художника. А от зиму писав саме з рівненських пейзажів. Тут зима зовсім не така.
— У вас також є чимало міських пейзажів. У якому напрямі вам найбільше подобається працювати?
— Насправді дуже не люблю розподілу: коли зай­мався металом — був металіст, аквареллю — аквареліст, роблю морські пейзажі — мариніст, квіти — флорист, місто — урбаніст. Я взагалі художник, коли мені хочеться якусь те­му розкрити, я над нею працюю — і доволі довго.
— Майстрів, котрі працюють з аквареллю, нині не так багато, принаймні їх знають набагато менше, аніж тих, що пишуть олією. Чим вас привабила ця фарба?
— Я художник за освітою й у душі. Тому намагався робити гарні мистецькі роботи навіть з металу. Але якось в один момент вирішив довести собі, що я все ж справжній художник, а отже, зможу все. Отак потрапив у акварель. Це був 1986 рік.
— Чомусь картини з акварелі у нас цінуються менше, аніж написані олією. Не плануєте перейти на інші матеріали?
— На жаль, багато людей сприймають акварель як якусь шкільну фарбу. Саме такими фарбами малюють на перших уроках учні. Але працювати з нею насправді дуже складно. Техніку роботи з аквареллю треба тренувати постійно. Я, на­приклад, не можу працювати з аквареллю на природі, лише у майстерні. А щодо інших матеріалів, так всяке ж може трапитися. Раптом мені захочеться освоїти акрил, який досі для мене — мертва фарба...
— За стільки років, мабуть маєте якісь секрети ро­бо­ти з аквареллю. Поділитесь?
— Акварель — це інтим­на річ. Коли я працюю, то зачиняюся у майстерні й відгороджуюся від світу. Мені все заважає: будь-який дзвінок, прихід. Взагалі в ідеалі, коли плануєш створити акварель, треба встати затемна, намочити папір і чекати, коли він розкисне. Це здебільшого на світанку. І от тоді, від світанку до заходу сонця, насправді кипить робота, працюєш не відриваючись. Якщо ж відірвався — все, навряд зможеш повернутися у потрібний стан. От якщо втримаєш папір мокрим і потрібний стан душі упродовж цього часу — вийде хороша робота. Хоча, якщо чесно, для роботи з аквареллю потрібна практика — ось основний секрет.
— Пане Олександре, а чи маєте друковані альбоми ваших картин?
— Мої роботи лише в оригіналі, жодного альбома за всі ці роки я так і не видав. Хоча не лише я. Альбомів з акварелі насправді дуже мало. Навіть якби хотів подивитися, як пишуть люди, це не завжди можливо. Що ж до альбома моїх картин, то хотів би видати, але на це потрібні чималі кошти. Його макет вже давно готовий. Аби гроші — надрукувати можна за кілька тижнів.





На правах реклами

РДБК

Відпочинок у Карпатах


Актуальні новини України за сьогодні на https://www.ukr.net

Допомога ЗСУ