Про день голосування, другий тур і можливість залишитись без Президента

Ми вже майже європейці

У неділю вранці прокинувся о сьомій. Поснідав і пішов голосувати. О 08:40 бюлетень вже був у моїх руках. Кабінка, легкий рух — і навпроти кандидата з’являється “галочка”. Згортаю бюлетень і вкидаю в урну. Спостерігач Володя ставить у блокноті свою “галочку”, ведучи паралельний підрахунок тих, хто проголосував.
— Багато вже проголосувало? – питаю у нього.
— Ти вже п’ятдесят четвертий. За сорок хвилин майже два з половиною відсотка виборців з нашої дільниці. А казали, на вибори люди не підуть...” — відповів Володя.
Ще кілька реплік, хто за кого голосував, і виходжу на вулицю. Перевіряю, чи на місці посвідчення журналіста, й прямую до іншої дільниці. Тут голова комісії — знайомий, з яким колись грали у футбол. Запитую про явку виборців. Каже, що нормально, вже відсотків п’ять проголосувало. Але основний наплив буде, як люди йтимуть з церкви.
Серед спостерігачів помічаю колишнього сільського голову, який представляє Юлію Тимошенко. Він емоційно пояснює літній пані: ”Ющенко вам нічого не дав, треба голосувати за Тимошенко. Бо тоді оберуть Януковича і в школах висітиме його портрет...”. Але на цю агітацію (яка в принципі заборонена у день виборів) ніхто, включаючи літню пані, якій це було сказано, не звертає уваги.
Вийшов з дільниці і поїхав до Рівного. Тут зустрів знайомих. Вільний час був, а тому вирішили зайти в кафе і чогось випити за свято “розгулу демократії”, як сказав один з нашої компанії.
Чекаючи, поки принесуть замовлення, ділимось, хто за кого голосував. Виявилось, що всі проголосували по-різному. В голові промайнуло: зараз почнуться дискусії. Але нічого подібного. Почалось обговорення справ, планів і навіть політиків та їхніх програм. Усе це відбувалось спокійно і без звинувачень, типу “ти проголосував за того придурка чи дуру”. Все чемно, спокійно й інтелігентно. Згадалось, як у 2004 році, у тому ж кафе, ми мало не побились зі знайомим, який єдиний з нас проголосував тоді за Януковича.
З чого роблю висновок: ми (українці) “подорослішали” і вже не ділимо країну на “ми” і “вони”. Народ переріс тих політиків, які зараз ним керують і сваряться за всякої нагоди. Розділення України тепер проходить не по лінії “Схід-Захід”, а по лінії “ми” (народ) і “вони” (влада). Отже, п’ять років після помаранчевої революції не пройшли дарма. А розмови про дві України вже неактуальні. Варто хоча б глянути на результати першого туру.

Мінус Костенко і Мороз, плюс Тігіпко і Яценюк

Перший тур нинішніх виборів Президента, очевидно, остаточно відправив на політичну пенсію Олександра Мороза і Юрія Костенка. Набрані ними відсотки — яскраве тому підтвердження.
Натомість у країні з’явився запит на нові обличчя. У п’ятірці лідерів опинились Арсеній Яценюк і Сергій Тігіпко. Причому перший набрав фактично рівномірну кількість голосів по всій території України, виголошуючи гасла, які можна назвати поміркованим націоналізмом. Другий же взагалі робив ставку скоріше на економічні гасла, залишаючи дещо без уваги питання гуманітарні та політичні, такі як: УПА, російська мова та Чорноморський флот. Його результат на виборах показав, що ці питання не є ключовими в бажаннях українців на сході і заході і без них можна цілком обійтись у передвиборчій риториці. Зрештою обидва кандидати вже сьогодні є протиставленням і в майбутньому серйозною проблемою для нинішніх найрейтинговіших політиків Тимошенко і Януковича. Тепер уже очевидно, що з обома цими політиками доведеться рахуватись.

Про “дірки” в законі

Про те, хто виграє і скільки набере, зараз не писатимемо. Дочекаємось принаймні офіційного оголошення результатів Центральною виборчою комісією.
Хотілось би звернути увагу на, так би мовити, юридично законні аспекти другого туру.
У законі, як завжди у нас в країні, є кілька моментів, які ставлять багато питань.
Наприклад, частина перша статті 85 Закону України “Про вибори Президента України” говорить:
“Новообраний Президент України вступає на пост не пізніш як через тридцять днів після офіційного оголошення результатів виборів”. А як бути, якщо до того часу ЦВК офіційно не оприлюднять результати першого туру? Така ймовірність існує, бо в Центральній виборчій комісії фактично порівну представників умовно підконтрольних оточенню Тимошенко і Януковича.
До другого туру формуються нові виборчі комісії у чітко встановлені законом терміни. Якщо ЦВК зволікатиме з оголошенням результатів першого туру, виникнуть юридичні підстави оскаржити результати другого.
Часто можна почути, що якщо в другому турі проголосує менше половини виборців, то вибори будуть недійсними. Але в законі така норма не передбачена. Якщо у повторному голосуванні на виборах візьме участь меншість виборців, тобто менше, ніж половина, то це не вплине на дійсність їх результатів у правовій площині. Адже піти і проголосувати у нашій країні — це право, а не обов’язок виборця.
У Комітеті виборців України говорять, що існують інші небезпеки щодо встановлення результатів другого туру.
— Згідно із частинами 16, 18 статті 85 Закону України “Про вибори Президента України”, якщо до бюлетеня для повторного голосування буде внесено дві кандидатури (а у нашій країні найближчим часом так, скоріш за все, і буде), то обраним Президентом України за підсумками повторного голосування вважатиметься кандидат, який за підсумками такого голосування одержить більшу, ніж інший кандидат, кількість голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. Водночас вибори Президента України вважатимуться такими, що не відбулися, якщо в результаті повторного голосування обидва кандидати, що балотувалися, наберуть однакову кількість голосів, – каже керівник центру права Рівненського Комітету виборців України Микола ГЛОТОВ. — Таке, звичайно, навряд чи буде. Однак, вже сьогодні можна спрогнозувати можливі судові позови щодо оскарження результатів повторного голосування.

Хто головний?

“Нинішній Президент на своїй посаді може нас ще й з Паскою привітати”, – сказав уже після першого туру колега-журналіст. Така імовірність і дійсно існує.
По-перше, якщо після другого туру обидва претенденти подадуться оскаржувати результати в суди, розгляд справ може розтягнутись на тижні й навіть місяці.
По-друге, у частині третій статті 84 закону криється ще одна небезпека, через яку Україна може не отримати нового Президента.
— Якщо жоден із кандидатів у другому турі не набере більше половини голосів виборців, котрі візьмуть участь в голосуванні, тоді переможцем, виходячи зі змісту ч. 3 ст. 84 Закону про вибори, не буде ніхто із кандидатів. І в такому випадку будуть призначені повторні вибори, — говорить Микола Глотов. — Простіше кажучи, якщо 51 відсоток виборців проголосує “Не підтримую жодного кандидата”, то будуть нові вибори.
Такі вибори, згідно із частинами 7, 8 статті 6 Закону України “Про вибори Президента України”, зможуть відбутись у разі внесення ЦВК до парламенту відповідного подання про їх призначення. У свою чергу, парламент (Верховна Рада України) матиме 15 днів для розгляду подання ЦВК і винесення постанови про призначення повторних виборів. Повторні вибори відбуваються у останню неділю дев’яностоденного строку з дня прийняття постанови ВР України про призначення повторних виборів.
А отже, нинішній глава держави продовжуватиме виконувати свої обов’язки, оскільки його повноваження спливають в день інавгурації новообраного Президента.
Усі вищенаведені сценарії малоймовірні і навряд чи в другому турі не буде переможця. Але, як кажуть, сподіваючись на краще — готуйся до гіршого.
У будь-якому випадку, в порівнянні з першим туром, другий буде більш цікавим, а точніше — напруженішим. Жоден із кандидатів не бажатиме поступитись іншому і боротиметься, що називається, “на смерть”. Експерти прогнозують можливе задіяння фальсифікацій, причому зі сторін штабів обох кандидатів. Проте навряд чи наявного в обох кандидатів адмінресурсу вистачить, аби суттєво вплинути на результати голосування. Та й українці нині інші, вони можуть піднести ще багато сюрпризів політикам. Мабуть, варто погодитись з колегою-журналістом, який сказав після “Телепресклубу” у ніч виборів на телеканалі “Рівне 1”: “Народ після помаранчевої революції значно виріс, от тільки політики залишились на рівні 2004 року...”. Вони (політики) і досі граються у вибори між ВІН і ВОНА, а більшість виборців остаточно зрозуміли, що головні в цій країні — МИ”.