Рівненський таксидерміст – про руки хірурга, роботу з отрутою та дріт замість крил

В обласному центрі вдалося відшукати таксидерміста Броніслава МУРАВСЬКОГО, який виготовляє чучела вже тридцять років. Ткач за професією, ще й бджоляр на додачу, не займається цим заради заробітку, а скоріше вважає таку справу хобі.

— Пане Броніславе, як стали займатися виготовленням чучел?
— До цього мене зацікавив рідній брат, котрий якось взявся виготовити чучело голуба. Тушку зробив з гіпсу, а потім у неї вставляв пір’я. Потім поштою замовив з Києва книгу “Таксидермія чучел птиць і тварин”. За нею став робити чучела. Спочатку нічого не виходило. З власного досвіду скажу, що перші експонати в усіх є поганими. Процес виготовлення чучела мене дуже зацікавив. Адже іноді на полюванні знаходив тварин, які замерзали — їх теж можна використовувати.

— А ви ще й мисливець?
— Потяг до цієї справи маю з дитинства. Стріляти дичину став ще у школі на Хмельниччині, взимку любив полювати на лижах. Після повернення з армії купив рушницю і став завзятим мисливцем. Коли взявся за виготовлення чучел, то мав чималий досвід полювання — понад десять років.

— Чучело якої птиці чи звіра зробили першим?
— Пробував куріпку, але не вийшла. Хоча вже до цього знімав шкіру з різних тварин. Чучело у повен ріст робив із зайця, куниці та лиса, а великих тварин — лося, оленя чи кабана — лише голову.

— Чому з великих тварин лише голови?
— Через складний процес і його тривалість.

— Як відбувається виготовлення чучела?
— Процес аналогічний для птиці та тварин, але у звірів треба виправляти шкіру після відділення від тіла. Тоді міль та шкіроїд не так чіпляються. Спочатку очищаю пір’я чи хутро від крові. Від грудини до анального отвору скальпелем розрізаю шкіру та її знімаю. Якщо є багато жиру, то посипаю крохмалем або проклеюю клаптиками паперу. Шкіру потім використовую як оболонку, яка натягується на очищений череп. Впадини замість видалених м’язів на голові заповнюю пластиліном, а тушку — дерев’яною стружкою.

— Чи існують специфічні нюанси під час виготовлення чучела?
— Так, бо птицю треба відразу виготовити. На це йде шість годин. Причому треба все робити дуже обережно, адже шкіра у птаха тоненька — як папір для цигарок. Траплялося, що доводилося, як хірургу, зашивати місця, де потрапила куля.

— А яке чучело далося найважче?
— Напевно, голова оленя, що замовив відомий рівненський мисливець Василь Берташ, коли відкривав ресторан “Мисливець”. За такий експонат взявся вперше. Важко довелося, бо зі шкіри в ділянці носа мусив вишкрібати м’ясисту тканину, яку замінив гіпсом. Цей матеріал також використовується під час виготовлення чучел з голови кабана і козла. У ділянках губ, носа та вух шкіра садиться на епоксидний клей.

— Чи часто нині замовляють чучела?
— Раніше так, нині — все рідше. Багато хто думає, що на цьому хобі можна дуже поживитися. Утім, розчарую — виготовлення чучел не дає великого заробітку. Адже їх просять зробити близькі та знайомі, яким виставляв символічну ціну — 50-70 гривень за штуку. Перед собою не ставив за мету заробляти великі гроші на цьому ремеслі. Щоб зробити чучело, треба користуватися отрутою, зокрема, миш’яком, що вимагає облаштування спеціального місця. Я ж експонати виготовляю вдома на кухні, у теплу пору — на балконі.

— Але треба мати руки хірурга?
— Подивіться на мої. Вони схожі на обрубки (жартує — авт.), але відчуваю, де можна відмовитися від скальпеля і відділяю шкіру від тушки пальцями.

— Скільки часу може минути, аби з убитої тварини чи птиці ще можна зробити чучело?
— Якщо лежатиме в теплі, то швидко зіпсується. У морозильній камері на ногах і біля дзьоба птиці шкіра висихає, бо холод витягує вологу. Потім важко відділити її від тіла. У хутрового звіра пересихають вуха. Тобто, чим швидше мисливець захоче зробити з трофею чучело, тим краще.

— Як довго може зберігатися експонат?
— Я читав, що в Ленінградській кунсткамері зберігається пінгвін, чучело з якого виготовили декілька сотень років тому. Таксидермія — це наука, курс якої викладають студентам медичних факультетів. Я спеціальну освіту не здобував, читав про цю справу в спеціальних мисливських виданнях. Таксодермісти можуть працювати при музеях чи зоопарках.

— А чи замовляли ці заклади у вас чучела?
— Ні, але коли працював ткачем на льонокомбінаті, то в музеї виставляв кілька робіт серед доробків народних умільців.

— Які інструменти потрібні?
— Скальпель, плоскогубці та шило, щоб проткнути крила та вставити мідний дріт.

— Які вдома чучела маєте?
— Майже нічого не залишилося. Раніше в коридорі висіло чучело кабанячої голови та козлика. Друзі просили віддати, бо хотіли зробити оригінальний подарунок.