Іпотеку можна не повертати?

Нещодавно Господарський суд Харківської області впровадив нову технологію з неповернення кредитів. Він схвалив схему, за якою стає недійсним майнове поручительство одного підприємства за інше, а застава нерухомості більше не діє, — повідомляє “Економічна правда”. І хоч в Україні не діє прецедентне право, однак експерти припускають, що такий приклад може спричинити численні відмови від гарантій, які надавалися під кредити інших фірм.

Йдеться про справу Харківського канатного заводу. Його новий власник подав два позови до суду. Потерпілими стали два банки — державний “Укрексімбанк” і "Піреус банк". Задовольнивши у липні два схожі позови, суд схвалив унікальну схему. Вона робить недійсними договори, за якими одне підприємство ручається свої майном і обладнанням за інше, — пише “Економічна правда”.

Приблизно два роки тому колишні господарі підприємства отримали кредити в "Укрексімбанку" і "Піреус банку" на дочірню структуру — концерн "Харківський канатний завод". Споріднені стосунки означали, що Харківський канатний завод гарантував повернення грошей майном заводу. Свої зобов'язання ХКЗ скріпив письмово. Договори іпотеки підтверджували передачу в заставу нерухомості, а договір майнового поручительства — передачу в забезпечення обладнання заводу.

"Укрексімбанк" та "Піреус банк" отримали право продати будівлі та обладнання заводу, щоб повернути свої гроші. До початку 2010 року концерн виплачував позики. Цьому не заважало те, що з вересня 2008 року по квітень 2010 року тривала процедура банкрутства головного підприємства — Харківського канатного заводу. У травні 2010 року процедура банкрутства була скасована, і завод отримав нового господаря — Олександра Настенка. Після цього концерн перестав погашати кредити, а завод подав позови до суду.

Суд керувався такими доводами: метою створення будь-якого підприємства є отримання прибутку — це закріплено у статуті і Цивільному кодексі. Якщо одне підприємство поручилося за інше, але на цьому не отримує прибутку, ця операція не відповідає статуту. А отже, поручитель має право вимагати скасування договорів іпотеки та поруки.
Окремі експерти зазначають, що рішення Господарського суду Харківської області — чергова правова казуїстика. Вони можуть загрожувати існуванню інститутів майнового поручительства, іпотеки і застави, адже вказують недобросовісним позичальникам шлях для ухилення від виконання зобов'язань. Може початися ланцюгова реакція, як це сталося восени 2009 року після ухвалення Донецьким апеляційним господарським судом постанови про визнання кредитного договору і договорів іпотеки недійсними за валютними підставами у справі “ВТБ-Банку” до готелю “Централь”, — наголошують фахівці.

Наразі рішення Харківського господарського суду не набрали чинності, адже банки оскаржують їх в апеляційному порядку.

Водночас окремі правники наголошують, що подібні рішення навряд чи можуть “створювати погоду”.

— У нашій країні відсутнє прецедентне право, тож рішення у якійсь окремій справі не може бути нормою чи прикладом для вирішення схожих справ, — зазначає юрист РОГО КВУ Микола ГЛОТОВ. — У судах банківські справи розглядаються довго, тож це може бути просто затягуванням часу.

Схожу думку має й начальник Рівненського обласного управління ВАТ “Державний ощадний банк України” Анатолій ОЗІМКОВСЬКИЙ:
— Такі суперечливі рішення судів так чи інакше скасовує Верховний Суд. Люди, які намагаються шукати якісь схеми і механізми несплати кредитних зобов'язань, подають до суду, просто тягнуть час. Але зрештою їм все одно доведеться платити. У нас в області в банку таких випадків немає. На мою думку, потрібно просто налагодити нормальну роботу з клієнтами, знаходити компроміс та вирішувати проблеми.
Зрештою для більшості позичальників, як і для банків, звернення до суду — це останній крок. Адже судовий розгляд передбачає ще й фінансові витрати.

— Звернення до суду — це крайній захід, — наголошує керуючий регіональної філії АТ “ОТП Банк” в м. Рівне Сергій ГЕМБЕРГ. — Ми намагаємося до нього вдаватися якомога рідше, адже це тягне за собою фінансові витрати та затягує час. Натомість маємо багато інструментів для погашення проблемних кредитів. Більшість позичальників, які мають фінансові проблеми, приходять до банку, повідомляють про свої труднощі та готові шукати компроміс. Звісно ж, у кожному банку є й такі боржники, які шукають різних способів, аби не повертати гроші. Згадані судові рішення очевидно стосуються саме таких. Попри свою резонансність, ці рішення — прецеденти, а не норма чи тенденція. Тож ніякої загрози банківській системі вони не несуть.