"Розмовляючі" квіти у Рівному не прижилися

Вирішивши дізнатися, як просувається екзотичний бізнес, зателефонували до Максима. Виявилось, що юнак попрощався зі своєю мрією. А все починалось досить оптимістично.

У 2008 році, тоді ще студент четвертого курсу НУВГП, Максим КОРНІЙЧУК у День закоханих започаткував незвичайну для Рівного справу — написи на живих квітах. До цього юнак кілька років поспіль планував розкрутити власну справу. Але принципово не хотів допомоги від батьків.

— Ідею для бізнесу знайшов в інтернеті. Вивчив ринок, дізнався, що у найближчих трьох-чотирьох містах схожої послуги не надають, і почав цікавитися, як же розписувати ті пелюстки, — розповідає Максим Корнійчук. — Дядько із Санкт-Петербурга допоміг доставити спеціальні принтери для друку написів на тонкому клейкому папері. З цього і розпочав.

Аби якомага більше людей дізналися про ноу-хау, Максим Корнійчук зробив рекламу у маршрутках, ще безкоштовно дарував квіти перехожим жінкам. Так за кілька тижнів отримав перші великі замовлення.

— Дуже поспішав розповсюдити ідею до 8 Березня. Завдання виконав, але несповна. Корпоративні замовлення отримав лише від Малої академії наук та управління освіти, — розповів Максим.

Незважаючи на вдалий початок, молодий бізнес рівнянина не розвинувся.
— Я вже облишив цю справу, — розповідає юнак. — Рівне надто мале місто для розвитку такого бізнесу. На ньому можна заробити, тільки отримуючи великі замовлення. Приміром, це вигідно у Києві, де підприємці отримують корпоративні замовлення.

За словами Максима, послугу "розмовляючі квіти" намагались започаткувати в інших західних містах, проте також невдало.

— У Луцьку починали цю справу. Я навіть поділився з ними своїм досвідом, розповів про технологію виготовлення. Але там також це не пішло.

Максим вважає, що у нашому місті послугу "розмовляючі квіти" як додаткову можуть надавати власники квіткових магазинів.

— У такому випадку це простіше, бо у них є місце продажу, квіти та працівники, — зауважує хлопець. — Дуже багато у просуванні цієї справи залежить від продавців. Коли я розмовляв про надання своїх послуг з власниками магазинів, то присутні при цьому продавці казали: "Ой, це так довго робити. Навіщо воно нам". Тобто знову ж таки виною всьому наша лінь".

Максим шкодує про те, що йому не вдалося продовжити свою справу, адже говорить, що відгуки людей, які чули про неї, були лише позитивні.