Місцеві референдуми - це думка і голос громади

На Рівненщині є приклади проведення місцевих референдумів, зокрема у південних районах, де вирішувалась доля повернення старовинних назв населеним пунктам. Результати референдумів були підтримані депутатами районної й обласної рад, а клопотання щодо повернення назв направлене до Верховної Ради України.

На Рівненщині є чимало тем для проведення місцевих референдумів. Є вони і в Острозькому, Гощанському, Корецькому районах, де я часто буваю і спілкуюся з місцевими мешканцями. Однак чомусь такий дієвий інструмент управління дуже рідко використовується не лише в нашій області, а й в Україні в цілому. Можливо, це пояснюється «молодістю» української демократії? Тим часом референдум - цей засіб прямої демократії - активно використовувався з античних часів і до сьогодні у сусідніх нам високорозвинутих європейських країнах і має глибокі історичні традиції в Україні.

Референдуми - наша, українська традиція

Саме поняття «демократія» нерозривно пов’язане з проведенням референдумів. Як відомо, це слово прийшло до нас із Стародавньої Греції, де більшість рішень щодо функціонування міст-держав, приймалися на міському зборі. У Стародавньому Римі такі збори почали називати плебісцитом.

Якщо глянути в українську історію, то виявиться, що народні волевиявлення були одним з основних інструментів управління ще з часів Київської Русі, коли більшість рішень приймалося на всенародних віче. Пізніше традиції самоврядності через пряму демократію були головним засобом управління козацькою державою. Там також більшість місцевих соціальних та економічних рішень приймалися на всенародних обговореннях. Центральна ж влада забезпечувала оборону від зовнішніх ворогів. Козацька ж старшина з різним успіхом намагалася перед прийняттям серйозних рішень заручитися підтримкою простого козацтва, бо саме це гарантувало успіх справи.

У часи бездержавності саме розвинена система самоврядування через місцеві референдуми у селах, містечках, дозволила українцям зберегти свою самобутність, будувати школи, магазини, церкви без жодної допомоги владних органів. Тобто, місцевий референдум був чи не основним традиційним для українців засобом здійснення демократичного самоврядування.

Європейський досвід і Україна

Сучасна Європа дуже широко послуговується місцевими референдумами. У багатьох державах таких, як Болгарія, Вірменія, Польща, Словенія, Угорщина, Хорватія, місцеві референдуми є виключно обов’язковими за юридичними результатами. Тобто, їхні рішення є обов’язковими для виконання для місцевих органів влади. У законодавстві Бельгії, Данії, Люксембургу, Нідерландів, Фінляндії, Швеції місцеві референдуми носять більше консультативний характер, але їхні рішення, як правило, враховуються при реалізації проектів, що напряму зачіпають інтереси місцевої громади. Можливість проведення консультативних та обов’язкових референдумів на місцевому рівні передбачена у законодавстві Словаччини, Чехії.

Особливо цікавим є досвід Швейцарії, оскільки там референдум є одним з найпоширеніших способів схвалення чи відхилення рішень, особливо на місцевому рівні. Скажімо, питання громадянства вирішується не уповноваженим державним органом, а місцевим референдумом серед сусідів, які проживають поряд з відповідною особою, котра прагне отримати громадянство. Така система є зрозумілою і логічною, оскільки саме сусіди найкраще знають, як поводиться претендент на громадянство. Так само шляхом референдумів вирішуються питання будівництва доріг та реалізація інших інфраструктурних проектів, що безпосередньо зачіпають чи впливають на розвиток місцевої громади.

Така традиція у Швейцарії формувалася віками, і саме вона дозволяє цій країні бути сильною, міцною та займати гідне місце серед територіально та економічно більш потужних сусідів.

Питання місцевих референдумів в Україні є складним через молодість нашої країни. Зокрема, бракує законодавчої основи. Сьогодні рішення про проведення референдуму затверджують місцеві ради. Часто ж питання, які місцева громада прагне винести на референдум, є неприємними для місцевої влади. Проте є поступ і у цьому питанні, оскільки вже у першому читанні схвалено законопроект «Про місцеві референдуми», котрий має багато недоліків, проте може бути доопрацьований. Для цього, звичайно, потрібні люди, зацікавлені у введенні практики використання місцевих референдумів.

Не тільки почути, але й врахувати думку кожного

Переконаний, що місцевий референдум - це найкращий засіб зв’язку між людьми, політиками і владою. З одного боку, це - народне волевиявлення, дає можливість отримати зворотній зв’язок. Тобто, політику, представнику місцевої влади, народному депутату -мажоритарнику можна поставити чіткі завдання, спрямовані на вирішення проблем людей. Тому завжди буде можливість порівняти те, що хотів від народного обранця народ, і те, що він робить для своїх виборців насправді.

З іншої сторони, місцевий референдум дозволяє місцевій владі діяти більш ефективно, спрямовувати ресурси саме туди, де вони є найбільш необхідними. Адже прості люди знаходяться найближче до повсякденних проблем і найкраще можуть оцінити пріоритетність їхнього вирішення.

Референдум дозволяє ще на етапі розробки економічних та соціальних програм уникнути помилкових рішень та вчасно виправити такі помилки, скласти програму чи документ, який буде «своїм» для більшості людей. Відповідно, така програма з меншою ймовірністю буде саботуватися виконавцями і приноситиме реальні результати. Адже найбільша проблема усіх урядових і місцевих програм, проектів в тому, що вони часто залишаються лише на папері.

Проте найголовнішою перевагою референдумів є те, що вони дозволяють не тільки почути, але й врахувати думку кожного. Коли усі ми спільно ухвалюємо рішення щодо розвитку нашого краю, то переслідуємо, як правило, спільну мету - поліпшення у різних сферах. Можуть різнитися методи, проте мета переважно одна. Референдум показує, який метод має найбільшу підтримку, проте враховується і думка тих, хто виступає проти. Відтак з’являється можливість для конструктивної критичної оцінки будь-якого місцевого проекту і таку думку неможливо проігнорувати.

Тож місцевий референдум може бути тим засобом, котрий дозволить усім нам чітко визначати, які завдання є найважливішими, які ресурси на їх виконання потрібно спрямовувати. Він дозволяє не тільки чути про проблеми і пропозиції кожного, але й враховувати їх при повсякденному управлінні селом, містом, районом та областю. Місцева громада мала б активно домагатися для себе такого права, оскільки від цього залежить наше з вами майбутнє.

Думки експертів
Колишній Міністр юстиції України Микола Оніщук про місцеві референдуми:

- На жаль, за вісімнадцять років незалежності, територіальні громади в Україні так і не отримали належно унормованих на законодавчому рівні дієвих форм місцевої демократії, які вже є повсякденними для багатьох країн-учасниць ЄС.

Територіальна громада в Україні нині залишається заручником застарілої, пострадянської за часом і радянської по суті, системи місцевого самоврядування. Центральною ланкою цієї системи залишаються місцеві ради, надмірні повноваження яких надають їм абсолютну владу при вирішенні питань місцевого значення та нівелюють потенціал прямої демократії. Я впевнений, що громадам потрібно повернути право безпосередньо вирішувати питання місцевого (локального) самоврядування...

...Системний аналіз Конституції та законів України дозволяє стверджувати, що місцевий референдум є конституційно закріпленою формою безпосереднього волевиявлення територіальних громад у відповідних адміністративно-територіальних одиницях щодо вирішення найважливіших питань місцевого значення шляхом прямого голосування. До того ж, місцевий референдум є пріоритетною формою правотворчості територіальних громад, адже рішення, прийняті в такий спосіб, втілюють волю та законні інтереси територіальної громади, отже, мають відповідну юридичну силу.

Чинний Міністр юстиції України Олександр Лавринович про Закон "Про місцеві референдуми":

- Це великий борг державної влади, що до цього дня немає такого закону в Україні. Чинний закон про всеукраїнський та місцевий референдуми ухвалений ще в лютому 1991 року і не може бути реалізований на сьогоднішній день в силу низки причин. Законодавство незалежної України сильно змінилося в плані регулювання суспільних правовідносин. Вже немає тих органів державної влади і місцевого самоврядування, які наділені владою у проведенні місцевих референдумів.


Голова Комітету виборців України Олександр Черненко:

- Важкою є технологія організації референдуму, адже закон про референдум дуже старий і суперечить деяким положенням Конституції. Але з іншого боку має бути забезпечене конституційне право громадян на проведення референдуму як однієї з форм волевиявлення і взагалі народу як джерела влади. ...Джерелом влади в Україні є народ, а референдум – засіб реалізації народовладдя. А інші перепони для проведення референдуму створюються штучно.