Рівнелюб — Віктор ЧАЙКА

Уродженець Краснодарського краю Росії, який починав кар'єру на Луганщині, Віктор Чайка був набагато більшим патріотом Рівного та України, ніж чимало з тих, хто голосно говорив про це на кожному кроці. Його патріотизм був не показним, не мітингово-майданним, не книжно-художнім — пропрацювавши понад чверть століття в автомобільній галузі, Чайка не цурався міцного слівця й до кінця життя так і не навчився говорити гарною українською. Але його суржик не дратував так, як дратують нині багатьох "кровосісі" Азарова.

Він викликав добру посмішку, а не роздратування. Чайку любили й поважали за конкретні справи для міста. І хай би там хто зараз не говорив про те, що його методи управління були радянськими, виправданими у суспільстві з плановою економікою, а не в ринкових умовах. І що легко щось будувати і ремонтувати в місті, маючи безперебійне фінансування, як за часів Союзу. І що були, мовляв, інші міські голови, якщо вже комусь хочеться згадати Союз, — не менш успішні, той же Олексій Користін ("мер" у 1968-81 рр.), приміром...

Але факт залишається фактом: Чайка став для Рівного людиною-символом. Символом будівництва, здорового прагматизму, роботи з засуканими рукавами, тієї самої “комуналки”, на якій не надто пропіаришся, але стан якої значною мірою визначає якість життя у конкретному населеному пункті. А символом самої епохи Чайки стали троянди у центрі міста.

І скільки б не висаджували їх нині (хай не ображається Галина Кульчинська — ідея "Чайкіної алеї" справді чудова і креативна!) — все одно троянди вже якісь не ті. А, може, просто час інший настав, і люди інші. Залишилась — пам'ять про людину, яка як могла робила все можливе, аби в Рівному було чисто й затишно. І не вулиця, не проспект буде йому найкращим пам'ятником, а впорядковане місто, в якому зручно жити. А це вже — від кожного з нас залежить.