Вибір "ОГО". Олег МІЗИНЕЦЬ — Відомий лікар не збирався в медицину

Хто б міг подумати, що відомий в Україні лікар-сурдолог навіть у старших класах школи не планував працювати в медицині. Якщо вірити у випадковості, то професію лікаря відомому сурдологу сьогодні допоміг обрати звичайнісінький випадок.

Зростаючи у далекому поліському селі Удрицьк Дубровицького району, син вчителів у випускному класі здивував батьків своїм професійним вибором.

— У десятому класі в нашій школі проводили огляд лікарі з обласного радіаційного диспансеру. Саме тоді звернув увагу на їхню інтеліґентність, на те, як вони знаходять підхід до простих сільських людей. Чомусь саме того дня переконливо стверджував, що це моя сфера, і жоден інший варіант навть розглядати не буду, — пригадує Олег Миколайович.

Після закінчення школи Олег Мізинець вступив до Тернопільського медичного інституту. Саме там довелося обирати спеціаліацію отоларинголога, працювати яким направили до Дубровицької районної лікарні, де навіть оперувати доводилося. Пройшовши таку "школу" в районі, отримав хороше загартування на майбутнє.

— А до обласного центру мене запросили працювати лікарі з Рівного, які приїздили до нас на перевірку. У Рівному працював лікарем-сурдологом обласної дитячої поліклініки, де вдалося створити Центр реабілітації дітей із порушенням слуху та мови.

Пізніше саме в обласній лікарні збулась інститутська мрія Олега Миколайовича, коли головний лікар Мирослав Семанів запропонував йому посаду завідувача сурдологічним кабінетом. На цій посаді працює вже більше трьох років.

— Як приємно було працювати у різних колективах! — пригадує Олег Миколайович. — Адже саме з-поміж колег та пацієнтів сформувалось і моє життєве кредо: "Стався до людей так, як хочеш, щоб ставилися до тебе". Адже бувають різні ситуації, та й пацієнти приходять різні. Варто лише уявити, як співала сьогодні старша жіночка, котра за багато років почула свій голос. А уявіть лише сльози на обличчі дідуся, який вперше почув, як говорять його внуки.

На стезю медиків ступила моя донька, яка тепер навчається в медичній академії, стати медиком планує й дев’ятирічний син. Та які б не траплялись ситуації, я не боюсь сказати, що не люблю свою роботу, я її просто роблю краще за всіх і за це отримую велику насолоду.

Партнер проекту: Асоціація працівників будівельної галузі м.Рівне та Рівненської області