Новий начальник Рівненського ДРАЦСу вже 28 років у щасливому шлюбі [+Фото]

Робочий день начальника Рівненського міського ДРАЦСу Галини Давидюк починається ще до восьмої ранку. А впродовж дня на прийом до неї приходять десятки людей, кожен зі своїми проблемами та турботами, зі своєю радістю, або ж болем.

Міський ДРАЦС Галина Давидюк очолює з жовтня минулого року, присвятивши цій установі 20 років свого життя. Пройшовши шлях від рядового працівника до начальника, жінка розуміє та добре знає специфіку своєї роботи.



Багатий досвід, уміння спілкуватися та знаходити спільну мову з людьми, наполегливість та прагнення розділяти з ними їхні радісні або невеселі миті життя допомагають Галині Давидюк успішно керувати установою.
Спілкування й допомога людям — це найголовніше для неї. А тому свою роботу вона не проміняла б на жодну іншу.

Галина Василівна закінчила Національний університет водного господарства та природокористування за спеціальністю інженер. У студентські роки познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Володимиром.

— Після закінчення інституту я деякий час працювала у РАЦСі, але через кілька місяців нас як молодих спеціалістів направили в Магаданську область — підкорювати Крайню Північ. У 1988 році ми повернулися у Рівне, почали працювати за спеціальністю. Чоловік став начальником дільниці, а я — інженером у проектній організації, — розповідає свою історію пані Галина.

Її життя, як і життя мільйонів інших людей, кардинально змінили буремні 90-ті роки.

Філію Львівського будпроекту, у якій подружжя працювало, ліквідували. Довелося починати все спочатку. Галину Василівну запрошують на роботу у РАЦС. На пропозицію жінка погоджується із задоволенням.

— У ті часи для цієї роботи не вимагали диплом про вищу юридичну освіту, тож я погодилася і стала спеціалістом першої категорії. Починала з того, що приймала заяви на шлюб. Пам’ятаю, за день стільки наговорюся з нареченими, що, повернувшись додому, вже не мала сил з кимось розмовляти, — каже Галина Василівна.

Згодом обов’язковою умовою для роботи в РАЦСі стала наявність юридичної освіти. І у 40 років Галина Давидюк знову пішла вчитися. Пригадує, як вечорами писала контрольні, курсові і дипломну роботу. Здобувала освіту сама, без будь-якої допомоги.

З роками кар’єра почала рухатися вгору. Працювала і завідувачкою cектору, і заступником начальника. І ось наприкінці минулого року очолила ДРАЦС.

— Найголовніше — це любов до роботи. Ми працюємо з людьми, і в кожного свій характер, свої проблеми й відповідно ставлення до них. Тому треба завжди знаходити підхід до людей, як би складно не було, — зізнається керівник.



— А без колективу, який безумовно сформували й налагодили у ньому співпрацю попередні начальники — Галина Садова, Марія Мазурик, Тетяна Кічата, — працювати було б набагато складніше. Кожен працівник відповідає за свою ділянку роботи, і немає такого, що кожен робить лише свою роботу. При потребі завжди допомагають один одному. Я керуюся радянським принципом: на роботу — з радістю, а з роботи — з гордістю.

Утім, кар’єра та робота — це не все, чим живе Галина Давидюк.

Найголовніше в її житті — сім’я: чоловік Володимир та донька Інна. У щасливому шлюбі подружжя прожило вже 28 років. І досі зізнаються у коханні одне одному. Разом виховали доньку Інну, яка на "відмінно" закінчила Київський національний лінгвістичний університет.



— Так склалося, що наша Інночка живе та працює в Києві, тому, звичайно, бачимося ми не так часто, як би хотілося, але кожна наша зустріч — це справжнє свято. Донечка — наша гордість і радість, — зізнається любляча мама і додає:

— Коли ти маєш за спиною міцну та дружну сім’ю, підтримку і взаєморозуміння на роботі, просто отримуєш задоволення від кожного прожитого дня, тоді успіх не змусить на себе довго чекати і все у житті буде добре.

ІНШІ СТАТТІ ДО ТЕМИ:

У Рівному дітей називають Едвін та Ніколь