03.10.2012, 20:18

Вітаємо Острозьку академію з 18-річчям відродження і 436-річчям заснування!

Національний університет "Острозька академія" 4 жовтня святкуватиме черговий день народження - 18-річчя з моменту свого відродження та 436-річчя з часу заснування. Вітаючи Острозьку академію, пропонуємо увазі читачів OGO.ua не лише анонс свята, а й декілька несвяткових запитань її ректорові.
Традиційно у свій день народження Острозька академія перетворюється на своєрідну пасіку з факультетськими вуликами, бджолами та ярмарком.

Розпочнеться святкування молебнем у студентсько-викладацькому храмі преподобного Федора Острозького. У студентському парку прозвучать привітання від ректора та гостей університета, а згодом офіційна частина урочистостей продовжиться в актовій залі. Потому відбудеться акція «Моя мова жива!»: флеш-моб «436 імен Острозької академії», «Милозвучно українською», «Відкритий мікрофон». А завершиться святкування традиційним ярмарком «Пасіка». Упродовж нього на гостей чекають фотографування з історичними персонажами князем Василем-Костянтином Острозьким та княжною Гальшкою Острозькою в рамках благодійної акції; виставка-продаж рукоділля, художніх та фоторобіт; продаж меду і конкурс на кращий костюм бджоли; частування стравами української кухні та страви від учасників обмінної програми «Канада.Світ.Молодь» тощо.

А напередодні чергового дня народження Острозької академії ми поспілкувались із її ректором, Героєм України Ігорем Пасічником на деякі не святкові, але актуальні теми розвитку вітчизняної освіти.

- Ігоре Демидовичу, новий навчальний рік чимало випускників українських шкіл розпочали у статусі студентів університетів сусідньої Польщі — останніми роками це стає вже доволі помітною тенденцією. На ваш погляд, це позитив чи негатив?
- Коли наші діти поступають у престижні вузи за кордон і їх закінчують — яка мотивація? У 99 відсотках — отримати диплом і залишитись там працювати. Який це може бути позитив для України? Жодного. Ми втрачаємо сильну здорову молоду людину, яка їде за кордон і лишається працювати на цю країну. Ось Канада зараз масово відкриває візи на все життя — для кого? Для молодих людей віком до 35 років, для молодих сімей. Не треба вирощувати свою еліту, приїдуть готові фахівці і будуть працювати на цю державу, розумніше не можна придумати!

- Але чи не відчуваєте ви, що і очолюваний вами університет певною мірою “працює на експорт” — у вас безліч обмінних програм, тісна співпраця з Заходом, грунтовна підготовка з іноземної мови... Всі передумови для того, щоб випускник, отримавши український диплом, поїхав шукати щастя за океаном чи в Європі!..
- Я б не став надмірно акцентувати увагу на тому, що молодь їде заробляти гроші в інші країни. Зараз інтеграція відбувається абсолютно в усьому світі. Я був у одній бельгійській родині, де всі діти працюють у Гонконзі. Бачив у Польщі, наскільки багато поляків зараз їдуть працювати у Швецію, у Голландію — і їхні місця займають українці. В цьому немає нічого страшного — якщо люди не виносять нічні вази з-під престарілих італійців, а їдуть і працюють згідно диплому. Це свідчить про те, що освіта в певній країні користується попитом і за кордоном. Інша річ, що у кожній країні є інтелектуальна еліта, яка так фінансується державою, що вона не кидає країну, вона залишається. Приміром, Китай нині не шкодує коштів на навчання своєї молоді в найпрестижніших університетах світу — але ці діти повертаються назад. Якщо інтелектуальна еліта починає залишати країну — це початок кінця країни. Якщо в країні не залишається інтелектуальної еліти — вона приречена.

- В Україні, на ваш погляд, ця тенденція вже набула загрозливого характеру?
- Вона його набуває. Наш інтелектуальний потенціал перекуповують, а тим часом у державі не створені спеціальні навчальні заклади, які б відбирали обдарованих дітей починаючи з дошкільного віку. Саме з дошкільного: не секрет, що генетика відіграє надзвичайно велику роль, і кожна дитина має певну вроджені мікроструктуру мозку, яка визначає задатки до певної професії. Дітей з такими задатками відбирають у Китаї, Індії, США тощо. Для такої інтелектуальної еліти створюються дитячі садки, школи, вузи. Держава їх фінансує, а потім оплачує стажування цієї молоді за кордоном для того, щоб ця еліта повернулась назад і працювала на державу. В Україні є лише перші провісники цього — приміром, цього року двоє наших викладачів за рахунок держави пройшли стажування з міжнародного права в Голландії і повернулись, почерпнувши надзвичайно багато корисного. Новизна саме в тому, що рахунок держави, бо коштом різноманітних грантів за кордоном нині стажується близько ста осіб з Острозької академії, і це практика є постійною. Але нам потрібна ціла система відбору інтелектуалів у державі — починаючи з дитсадка і закінчуючи працевлаштуванням.



- Але ж в Україні є заклади, які називають себе елітними, і дитсадки, про які ви говорите, - також...
- Відчуйте різницю: “заклади для інтелектуальної еліти” - і “заклади для дітей політичної еліти”. Нині в Києві розвивається саме другий напрямок. Через це у звичайних школах вчителі почали гірше працювати. Бо у звичайній школі вчитель має дві тисячі гривень, а в подібній спецшколі — може мати тисячу доларів. І педагог із звичайної школи каже: а чого я повинен працювати на повну силу? Хочеш займатись на належному рівні — заплати мені за репетиторство. Ці парадокси створила наша політична еліта, відгородивши своїх діток від звичайних шкіл. У Швеції діти короля і королеви ходять зі звичайними дітьми до звичайної школи. Немає окремих шкіл для дітей президентів! Тоді будуть однакові мірки у кожній школі.

Чи реально рівненським вишам потрапити у міжнародні рейтинги?

- Насамкінець хочу торкнутися теми працевлаштування випускників вишів: чи реально, на вашу думку, за нинішніх умов, аби держава брала на себе певні зобов'язання в цій сфері? Можливо, варто чесно сказати: шановні студенти, робіть що хочете, держава вам допомогти не в змозі?..
- Розмови про працевлаштування в державному секторі тих, хто закінчив навчання за державний кошт, звучать дещо анекдотично. Це перекочувало до нас з СРСР. Але ж ми живемо в абсолютно різних системах. То була соціалістична система, де все націоналізовано, і є можливість направляти людей на кожне підприємство. А нині — ми ж будуємо в Україні капіталізм! Україна — це ж зараз капіталістична держава. А капіталістична держава не передбачає такого як державні місця. Випускник-економіст, якщо він пішов працювати в банк, навіть здобувши вищу освіту за рахунок держави, - він же все одно працює на державу, з його зарплати утримуються податки, які отримує держава! Тому, я думаю, що рано чи пізно система направлень, вимог відпрацювання в держсекторі — це відімре повністю, ніхто не буде смикати за це університети. Працевлаштування має відбуватись самостійно, інша річ, що в університетах мають бути студентські відділи кадрів, які допомагають молодій людині в цьому.

В "Острозькій академії" перевидадуть усі твори Уласа Самчука

Священик-декан Острозької академії знає про студентів майже все

Найкрасивіших студенток Острозької академії визначили з інтригою


Щасливе Рівне