Де сплять рівненські діти?

Чи третій зайвий?
Ще у XIX ст. усім відомий психолог Зігмунд Фрейд одним із перших зробив висновок, що немовля та матір являють собою цілісну та нерозривну систему. Де не лише мама позитивно може впливати на дитину, а й навпаки, дитина демонструє вроджену здатність емоційно реагувати на близьку людину (реагувати на зміни в емоційному стані матері), сигналізувати їй про свої потреби. Це все сприяє закріпленню комплексу прихильності, формуванню навичок взаємодії з іншими людьми та базової довіри до оточуючого середовища.

- Не даремно ще у пологовому будинку практично одразу після народження, маля викладають мамі на живіт і тільки потім перерізають пуповину. Це найбільш сприятливі умови для його адаптації у новому світі, - пояснює психолог Студії розвитку дитини «Умка» Олена ЯРМОЛЮК. - Немовля відчуває тепло, знайомий запах, а відтак отримує сигнал, що мама поруч, значить тут безпечно. Ніч не повинна переривати тілесне спілкування мами з малям. Тому немає нічого дивного у тому, що малеча починає як тільки ви хочете її, сплячу покласти в ліжечко, проте солодко та спокійно спить, коли ви поруч.

Утім, нині сучасні батьки, педіатри та дитячі психологи кожен мають власну позицію, перевірену часом та досвідом. Багато мам самі не бажають укладати малюка поруч з собою, пояснюючи це тим, що сон поряд з малюком пов’язаний з багатьма незручностями. Серед них боязнь ненавмисно придавити малюка, звикання дитини та неможливість відучити її від звички спати разом з батьками, а також те, що дитина стане перешкодою сексуального життя батьків. Утім, деякими батьками така позиція рішуче відкидається. Мовляв, місячну дитину легше і заколихати, і приспати лише поряд з мамою.

- Як мама можу сказати, що для новонародженого немає нічого важливішого материнського тепла поруч з собою, - ділиться мама однорічної Марії Світлана Дехтерук. - Безумовно, спільний сон дитини пов’язаний деякими незручностями самих батьків, але психологічна захищеність малюка і його фізіологічний комфорт повинні бути для них на першому місці. Особисто я віддаю перевагу спільному сну, принаймні поки дитина знаходиться на грудному вигодовуванні. Що ж стосується діток більш старшого віку, то, звичайно, має бути межа між дитячим та батьківським ліжком.

У своє ліжко - з 2 рочків

У таких випадках спеціалісти радять правильно обрати стратегію та визначити терміни, до якого часу дитина спатиме поряд з батьками. За словами психолога Студії розвитку дитини «Умка» Олени Ярмолюк, спільний сон з батьками зазвичай закінчується одночасно із завершенням грудного вигодовування приблизно в 2,5-3 роки. При укладанні дитини на ніч важливо виробити постійний, звичний ритуал, щодня йому слідувати і не форсувати події.

- Багато батьків лягають разом з дитиною або сидять на її ліжку, поки вона не засне, міцно її обіймаючи, роблячи легкий масаж або розповідаючи казки. Деякі діти продовжують приходити серед ночі досипати до батьків досить тривалий час, навіть якщо із задоволенням лягають спати в своєму ліжку. Це цілком нормально і з часом зійде нанівець, - каже психолог. – Головне тут - хвалити дитину за повністю самостійні ночі замість того, щоб лаяти за "візити до батьків". Не існує жодного дослідження, яке говорило б про шкоду спільного сну дошкільнят з батьками. Якщо ж ви вирішили на якомусь етапі відмовитися від спільного сну, будьте готові до того, що в окремих випадках вам доведеться брати дитину до себе (якщо малюк захворіє; у період прорізування зубів; у період лактаційних кризів, коли потрібно частіше звичайного прикладати дитину до грудей).

Отож, де і як спати маляті - питання, яке кожна сім’я вирішує по-своєму. Головне - бути гнучкими, готовими до змін, прислухатися до своєї інтуїції і чуйно вловлювати потреби саме вашої дитини.