Валерія СУПОНЬКІНА-ЛАГНЮК: Прима на сцені і в житті

Коли сім’я Супонькіних переїхала до Рівного із далекого німецького міста Мерзебурга, маленькій Валерії було лише 5 рочків. Три з яких дівчинка наполегливо займалася хореографією. Батьки Валерії не просто, але швидко освоїлися в новому місті й створили власний танцювальний колектив, що у 1991 році вже налічував понад 200 учасників. Саме тоді тато дівчинки Сергій Супонькін загорівся ідеєю підкорити сцену телевізійного шоу "Ранкова зірка". Цей проект став трампліном для приголомшливої хореографічної кар’єри Валерії. Неабияка вправність маленької танцівниці вивела рівненський колектив із однієї шістнадцятої до однієї восьмої, а згодом і до чвертьфіналу проекту. А 1992 року рівняни стали абсолютними переможцями шоу "Ранкова зірка"!

"Коли відбулася остання зйомка, – розповідає Валерія Супонькіна-Лагнюк, – я вигукнула: "Ура! Мамо, нарешті розпочнеться нормальне життя!". Адже для маленької дівчинки це було справді велике випробування. Один із найяскравіших спогадів того періоду – репетиція фінального концерту. На сцену проекту "Ранкова зірка", де стояли переможці всього року, піднявся Юрій Ніколаєв. Він підійшов до мене, галантно став на коліно, поцілував мені руку і сказав: "Госпожа Супонькина, мы очень рады приветствовать Вас на этой сцене!"
Нині Валерії 29 років, вона закінчила Київський національний університет культури і мистецтв, де здобула фах режисера-хореографа. З 2001 року Валерія – хореограф, а пізніше – і керівник зразкового ансамблю сучасного танцю "Едельвейс". З 1999 року є редактором та ведучою телевізійного конкурсу молодих естрадних виконавців "Прем'єр Ліга". До того ж Валерія має чималий досвід громадської діяльності: вона є співзасновником та членом ради громадської організації "Школа мистецтва танцю "Едельвейс" та всеукраїнської молодіжної громадської організації "Федерація сучасної хореографії та вокалу "Прем'єр-Ліга".

Валерія любить активно подорожувати або ж, навпаки, спокійно проводити час на березі річки з сім’єю. Дівчина каже: "Кайф життя у неповторності кожної миті. Те що було – це прекрасно, мрії про майбутнє – необхідна річ, але те, що відбувається зараз – найкраще. Я настільки добре це розумію, що інколи, здається, можу відчути це щастя однієї миті ще й на дотик"!