10 жовтня - Міжнародний день боротьби за скасування смертної кари

Після здобуття Україною незалежності постійно тривали суперечки щодо застосування смертної кари чи її скасування. Це пов'язано з зростанням рівнем кримінальних правопорушень у суспільстві та зростання рівня жорстокості вбивств, які вчиняються.

Упродовж 1990–2000 років в Україні смертна кара існувала «як виняткова міра покарання» у вигляді розстрілу. Спочатку на виконання таких вироків було накладено мораторій. Смертна кара встановлювалася за особливо небезпечні злочини проти держави, проти життя, правосуддя, за воєнні злочини. Рішенням Конституційного Суду України у 1999 році визначили, що смертна кара суперечить Конституції. Остаточно як вид покарання її скасовано у 2000 році. Кримінальним кодексом України 2001 року вже не передбачено смертної кари як виду покарання.

Цього року народні депутати від Комуністичної партії пропонували повернути смертну кару як найвищу міру покарання. Законопроект було зареєстровано, але подальшого обговорення питання не отримало.

У Верховній Раді пропонують відновити смертну кару в Україні

Жителів Рівненщини, як і інших регіонів України, смертна кара найбільше торкалась у страшні роки війн та репресій.

За даними рівненського обласного товариства "Просвіта" ім.Т.Шевченка, у 1944-45 рр. у тюрмах НКВД в Рівному, Дубно та Острозі за списками засуджених до вищої міри покарання щомісяця знищували до 300 українців. А загалом у 1940-50-х роках у тюрмах на Рівненщині більшовицьким режимом було вбито й закатовано близько 20 тисяч українців. А німецько-фашистські загарбники за час окупації Рівного знищили загалом близько 90 000 людей.

Зокрема, близько 700 невинних рівнян було страчено гітлерівцями в 1943 році біля вбивства німецьких офіцерів радянським розвідником Миколою Кузнецовим. А в одному лише урочищі Сосонки на східній околиці Рівного впродовж двох днів (7-8 листопада 1941 року) було вбито близько 20 000 рівнян, переважно євреїв.

Пам'ятаймо про втрати минулого - і цінуймо життя!