100 років як один момент: секрет довголіття Марії Камінської з Дубровиччини

Проте, коли ходиш по цьому світі уже більше ста років, здається, ніби й не жив, ніби все існування як один момент. Незабутній, яскравий спалах, котрий називають життям...

Заслужена вчителька України Марія Камінська розпочала трудову діяльність на освітянській ниві ще у 1930 році на Запоріжжі. Працюючи вчителем, допомагала в організації колгоспу, заготівлі хліба, підписці позики серед населення. Важкими для Марії Артемівни видалися голодні 1932 — 1933. Цю дату ювілярка пам’ятає добре. Саме в той час вчителі несли в народ не лише світло знань, а й допомагали вижити, підтримуючи дітей шкільними пайками (на день на дитину виділялось 50 грамів хліба і кружка кави з молоком).

Рівняни вшанують жертв Голодоморів, зробивши одну велику свічу

Був у житті Марії Артемівни період, коли доводилося працювати з безпритульними дітьми. Відчуваючи опіку, малеча горнулася, як до матері. Марія Камінська дарувала любов, бо була сповнена нею — для багатьох сиріт у свій час стала янголом-охоронцем.

У 1939 разом із родиною переїхала за місцем роботи чоловіка до Острожця нині Млинівського району. Працювала завметодкабінетом при районному відділі народної освіти. Тут і застала її Велика Вітчизняна війна.
Разом із сім’єю педагога евакуювали до Краснодарського краю. Потім був Кавказ. Під час переїзду від Туапсе до Сочі Марія Камінська на власні очі побачила жахіття війни — стала свідком жахливих видовищ, що виникли внаслідок бомбардувань фашистських літаків. Руїни. Лиш одне це слово спадало на думку як яскраве свідчення неймовірної сили руйнацій.
Найбільше було жаль наших молодих юнаків та дівчат, що віддавали своє життя за майбутнє, не встигнувши навіть зробити перші кроки у самостійне життя. Ще довго у снах і наяву згадувала моторошні картини Марія Артемівна, плекаючи сподівання на перемогу. У червні 1944, після тривалої праці в радгоспі в Абхазькій PCP, повернулася на рідну землю. А у 1947 приїхала до села Висоцьк Дубровицького району, де працювала у неповній середній школі вчителем молодших класів. Поліська земля стала другою батьківщиною, місцем, де минули зрілі літа і настала мирна старість, що принесла заслужений відпочинок. За період праці у школі (1947-1969) Марія Камінська була на різних посадах. До своїх колег, а у першу чергу до себе, ставила високі вимоги, адже розуміла, що треба працювати не просто на престиж, а на інтерес учнів. Тому вихованці педагога (а серед них є чимало вчителів, медичних працівників, юристів, працівників сільського господарства, інженерів, офіцерів армії України) завжди розповідають своїм дітям та онукам про свою першу вчительку з теплом і любов’ю. А вже коли зустрінуть чи в гості завітають, то наговоритися не можуть.

— Вона була й залишається для мене якоюсь незвичайною людиною. Мені хотілося щоранку швидше потрапити до школи, бо вчителька буде знову розповідати щось цікаве й захоплююче. Вона була і вимогливою, і люблячою водночас. Ми всі для неї були і найкращими, і найрозумнішими, вона кожного з нас любила й любить зокрема, а не всіх загалом. Недарма кажуть, що перша вчителька — друга мама. Вона повинна вміти розуміти дитину, відчувати її потреби і вміти знайти підхід до її серця. Марія Артемівна була вимогливою, проте ласкавою, вчила нас бути роботящими, бо й сама завжди була такою, любила весь наш перший «А», як рідних дітей. Вона робила все, щоб її розумні та кмітливі діти стали славою та гордістю своєї школи. А хіба це погано, коли вчитель мріє, щоб його учні були найкращими? — пише вихованка Марії Камінської, вчителька Висоцької ЗОШ Клавдія Красюк.

Уряд високо оцінив працю Марії Артемівни, нагородивши її медалями "За особливі заслуги в роки Великої Вітчизняної” та "За доблестный труд”. За плідну педагогічну працю у 1965 році нагороджена медаллю А.С.Макаренка. А згодом Марії Камінській присвоїли звання заслуженого вчителя Української PCP. Висоцька школа славилася і славиться професіоналами у педагогічній сфері, а Марія Артемівна — одна з тих, ким пишаються незалежно від часу і суспільної атмосфери. До речі, педагог з 1949 поєднувала роботу вчителя з виборною посадою голови Висоцького райкому профспілки освітян.

14 жовтня, на Покрову, Марії Артемівні Камінській виповнилося 100 років. Із ювілеєм її привітали голова Дубровицької РДА Олександр Шатов, голова райради профспілки Віра Твердюк, спеціаліст управління освіти Галина Рабешко, Марія Фурсович, сільський голова Сергій Самко, директор Висоцької школи Валентина Креденсир, голова профкому Марія Щур.

І хоч літа давно повернули на зиму, Марія Артемівна живе повноцінним життям: читає газети, слухає і дивиться новини по радіо і телевізору, дає поради своїм молодшим колегам, які часто відвідують її. Молоді колеги-педагоги та вихованці ювілярки бажають, щоб сторіччя не було останнім ювілеєм. Як розпорядиться Бог, хто зна, але відомо одне — секрет довголіття Марії Камінської у відданій та щирій любові до Батьківщини, родини, своїх учнів.