Євромайданівська творчість: вірші, присвячені революції в Україні

***

Мамо, я живий, лиш закриті очі....
І серце не б`ється, не вирує кров...
Ти тільки не плач, знай - всі дні і ночі
Я буду поруч - в грудях, де живе любов!

Ти пробач мене, мамо, за гіркії сльози,
За ту біль, і той жаль, що я наробив.
Я ж хотів лише миру, добра і свободи...
А мене за це ворог безжалісно вбив.

Не жалій, моя нене, що я не вернуся.
Не кляни ворогів! Нехай судить їх Бог!
Я для тебе сьогодні з небес посміхнуся,
Ти лишень свої очі здійми до зірок!




Рівненський співак Сашко Невже присвятив пісню жертвам Євромайдану



***

Дорогий наш дядя Вітя!
До Вас пише хлопчик Мітя.
Чи то правда, що ми чули?.
Ви бандитом колись були?

Дядя Вітя! Чомусь діти
Вас не можуть зрозуміти,
Чому Майдан стали бити?.
Тато каже Ви бандити.
…
Признайтеся, дядя Вітя
Двадцять перше вже століття,
Ви що, два рази сиділи?.
Чи нам просто так спиз%іли?.

Вам з Києва треба "дути"
Щоби шухер перебути,
Й доручіть своєму Сані
Купити острів в океані

Але треба поспішати,
Із рахунків "бабки" зняти,
Усе решту залишити
І на острів свій "валити".

Острів з Африкою рядом,
"даю зуб" і "буду гадом",
Що буде з Вами дружина,
Візміть, Вітю, свого сина.

І звичайно, що "дантиста",
І Захарченка - садиста,
І Олійникову "рожу",
І Ківалова Сірожу.

Й бандюка свого, Клименка,
Ще візміть Колісниченка,
Не забудьте "Допу" й "Гепу"
Й свою Ганьку - мантелепу.

А Єфремов, все надутий,
І Чечетов "вольтанутий",
Мають бути разом з Вами,
Будуть вірними Вам псами.

Візміть з Лави ще попа,
Що рівняв Вас до Христа,
Той співатиме подяку
Й цілуватиме Вам сраку.

А міністр ваш МВД,
Нехай "беркут" приведе,
І всі "пташки-щебетушки"
Та личинки їх "тітушки"

А як приймете "тітушок" -
То візьміть ще з Ради "тушок"
Котрі теж совість продали
Й черевики Вам лизали

Візміть кума свого Пшонку,
Здасьте його на тушонку,
Як будуть з Вас вимагали
Дань, місцеві канібали.

Лиш Азірова не треба,
Ну, хіба, що є потреба.
Бо він може Вас обкрасти,
На крайняк "бімбу" підкласти..

Не забудьте за Царьова,
І Лук'янова дурного,
Боднаренчиху й Портнова,
і Голуба - що зі Львова.

Й Симоненка - мудака,
І слизького Кравчука,
Візьміть Ющенка Вітюшу,
Що нам всім плював у душу.

Не забудьте унітаз
Пригодиться Вам якраз,
Лише яйця не беріть!
Я Вас прошу дядя Віть!

Та й живіть там в окіяні
Іроди ви окаяні,
Я гадаю, що й пірати,
Побояться Вас чіпати.

Та й царюйте, скільки влізе,
Й відкривайте свої візи,
лиш "тітушкам" та "беркутам",
І московським "ліліпутам".

А державнеє правління,
Візьме наше покоління,
Й станемо без дяді Віті,
Ми, найкращими у світі.

Й заживемо, як всі люди,
Слава Богу Вас не буде.
Не гнівайтесь дядя Вітя,
Як забув щось. Хлопчик Мітя

Джерело:
https://www.facebook.com/vitalina.moroni

Популярне відео в інтернеті: українці прощаються з Януковичем

***

Чому сльоза тече нестримно,
А серце - рветься на шматки?
Моя кохана Україна
Ховає діток на весні.

Тих юнаків,прийшовших з миром,
На свою землю,в ріднім краї.
А їх життя - зірвав нежданно
Той чорний снайпер на міськ.раді.

Прийшла весна,земля заквітне
І сонце засіяє з висоти,
А ти не вернешся додому,
Бо не судилося тобі прийти.

На згадку залишилася хустина,
Пекуча біль не стерта часом,
Сльоза не висушена вітром
І вічна пам'ять,вічна пам'ять.


***

Я не знаю, як ще докричатись
До влади і до людей,
Аби перестали стріляти
В невинних чиїхось дітей,
Адже їм би ще жити і жити,
А їх вже нема серед нас
Вони полягли за волю,
В важкий, для країни час
Сьогодні вони - герої,
Та серце моє болить
Бо ніщо не вартує крові
Невинних синів твоїх,
За тебе країно боролись
Віддали своє життя,
Та як пережити ту втрату
Тим сім’ям, в яких біда,
І як пояснити дитині,
Що тата уже нема
І як тій самотній дружині,
І мамі… вона ж одна,
Для чого життя забирати
Ні в чому невинних людей,
Для чого вбивати, стріляти
У тих, ще зовсім, дітей…
Сьогодні до неба молюся
І тільки єдине прошу,
Щоб швидше уже припинили
Ту дуже страшну війну,
Щоб більше не гинули люди
Щоб мир нарешті настав,
Країна моя в скорботі
За тих, хто життя віддав.

Автор: Марія Скочиліс

***

Я сплю, мов убитий, і сняться мені
Гранати, бруківка, коктейлі й щити,
Немов у Довженка, країна в огні,
У полум'ї битви зійшлись два світи.

Я сплю, мов убитий, і сняться мені
Старі й молоді, що стоять навкруги,
Ми всі розчинились в пекельній зимі,
Йдемо крізь морози, вітри та сніги.

Я сплю, мов убитий, і сняться мені
Держави мужі, ті, що їй вороги,
Що гнитимуть скоро в комфортній тюрмі -
Народ не пробачить їм владні борги.

Я сплю, мов убитий, і сняться мені
Майдан, і Грушевського, і "профспілки",
Запеклих боїв неполічені дні
І крик, що застряг у вухах на роки.

Я сплю, мов убитий, і сниться мені
Та куля, що в мене, як беркут, летить.
Я хочу прокинутись, тільки в цім сні
Я й справді убитий. І серце мовчить...

Автор - Марина Падалко