Океан-мрія

І результатом несамовитої жаги до знань став життєвий пошук серед різноманітних філософських шкіл… були і з релігійним нахилом. Кожне вчення представляло для нього особливий інтерес, карбуючи, в тому числі, фантазію. Перед внутрішнім взором пропливали дивовижно-незбагненні країни, люди, вбрання яких викликало усмішку і захоплювало, незвичайні будівлі - вісники цивілізацій давно поглинутих плином часу.

Це по-перше, а по-друге впродовж двадцяти років він зберігав в окремому альбомі знімки із зображенням набігаючої океанської хвилі плюс великий глобус, який дістався у спадок від дідуся.

Сучасність говорить нам, що наші тіла складаються на 70% із води. Більш того ця вода є живою і дуже схожою саме з морською, адже в океані зародилися перші клітинки… І Йому хотілося вірити, що його внутрішній океан зустрінеться зі справжнім.

...Ех... Хоча би раз в житті я викупаюся в океані. Дружина тільки кліпала віями: мрії, мрії… Духовні практики, які її чоловік застосовував, для неї були чимось надфантастичним. Вона завжди балувала його українськими наваристими борщами, пампушками з часником, а днями італійську «лазанью» приготувала і тут раптом розхотілося м'яса, при чому в категоричній формі, як данина черговій чоловіковій примсі. Щож на цей раз – можна собі уявити здібну булочку (в усіх відношеннях) з руками впертими в боки.

- Розумієш люба, в мене поросячий виск стоїть у вухах зі шкільної парти. І взагалі бідні брати наші менші.
Відмова від м'ясного спонукала до наступного «логічного» кроку. В 12-градусний мороз зануритися в ополонку.

- Я бачу, ти вже зовсім «моржем» заклався.

- Благовірна моя, люди-моржі виглядають краще багатьох молодих. Холод знімає стрес, тонізує м'яз серця. Я як заново народжуюся. А ви хворієте влітку ОРЗ.

У той бадьорий суботній ранок він і зустрів людину, яка повідала багато цікавого, розповіла про культурні особливості країн сходу і особливе власне зачарування Індією. А як туди потрапити, маючи певні фінансові обмеження? Обидва чоловіки замислилися… І прийшла відповідь, дещо екзотично, не по-нашому загадковий гуру уклав долоні разом і підвів їх трохи вище за голову, так як це робиться на Сході.

Мужчина дощу

Слідуючи його порадам, Данило виробив паспорт, отримав візу і щільним потоком в чашу серця нахлинуло щось довгожданно хороше і нескінченне.

Урааа! Мрії збуваються… Дружина в сльози. Було не до жартів. Вона відчувала себе зраджуваною. Добре, що не дійшло до драми. Врешті-решт, кохання втримало сімейний човник і… попереду був Бориспіль із квитками першого класу до Індії. Натовп людей з багажами, у Данила ноги підкошуються, кімната обертається навколо. Боязно і незвично… Щось тиснуло на нього або хтось? Можливо, домівка не відпускала?

- З чого ж вона так розхвилювалася. Я ж не на північний полюс лечу… - Ау, громадянин, ми зобов'язані анулювати квиток. Голос авіаслужбовця перервав думки останніх днів і передусім часів.

- Він не проходить по комп’ютеру. Данило остовбенів. Зліва пищить, справа пищить. Його майже роздягнули – виявивши складаний туристичний ніж. Весь спітнілий і розчервонілий, він стояв перед розпорошеним багажем. Відчуття було таке, ніби на плечах мішок каміння. Вчитель, стараючись хоч якось вирішити ситуацію, показав: нас двоє - я і мій учень. Якщо він не пройде, ми втратимо єдність. Усі переглянулися і… Як тільки індикатор настроїв поповз вгору, вони сіли в літак.

Але це ще не привід розслаблятися. З самого початку турне припускало пересадку в Йорданії. Бррр-бррр. Невезуха так невезуха… Вони не розуміли людей з місцевої таможні, а ті у свою чергу не розуміли їх, шкільний курс англійської мови «канув в лету», а зараз був би досить влучним. Із проблемами ми зіштовхуємося кожен день, а тут ще і на міжнародному рівні. Благо виручила знайома по літаку, пояснивши зависання мікропроцесора в Борисполі і що квитки, кінець-кінцем на руках, на додачу яскрава щиро-українська посмішка довершила повну перемогу, запаливши зелене світло на Індію.

Довгий дев'ятигодинний переліт - і знову наступає нове завтра… Данило відчуває інформаційне поле землі, атоми і молекули повітря, дишиться легко, несамовитою свободою. Парки, храми, монументи на кожному кроці… Данило зробив великі очі: Навмисне не придумаєш - санітарний транспорт для людей і тварин. Люди сплять прямо край дороги. Гордовиті улюбленки корови ставно ходять по проїжджій частині, їм діла немає до автомобілів і велосипедів. Водії самі пригальмовують або йдуть тихо. Таке справді приголомшує до середини кісток.

Він із якнайглибшим подивом роздивлявся все навкруги, достатньо було провести вечір біля похоронного вогнища, щоб його страхи досягли заспокоєння. Тут мавпи залітають, як голуби на балкони. Перетягнуті в сарі жінки-індійки носять на собі тонни предметів і хоч би що.

Соціальна еліта і страшно брудні квартали бідняків цілком уживаються разом. До речі, кицьки в Індії - рідкісне явище. Індуси це коментують тим, що мавпи їх нейтралізували. Якось вийшов Данило з готелю в сонцезахисних окулярах. По його ще з ранку неголених щоках розливалася дрімота. Звідки не візьмися, мавпа зробила сальто, і фокус - окуляри поскакали разом із хвостатою бешкетницею. Індус кивнув, хоче викуп. Довелося пригощати бананами.

А медицина «для всіх» дещо шокувала своєю простотою, навіть у випадках з інфекціями. Лікар прийшов, дістав жменю пігулок з пакету, пий… Для чого, від чого - не зрозуміло. Яке визначення підходить для такого парадоксального світу, у якому відбуваються зовсім не типові для нас речі. Безумовна Любов до всіх істот!



Сьогодні і лише тепер Данило пройшов декілька миль океаном. Величезні золоті крила блищали за його спиною. Він летів, летів за своєю маленькою фантазією, яка обернулась на реальність. Дорікнути йому немає в чому, він згадував дружину, дітей і нелегкий свій шлях, який привів його до великої мети… На всі запитання, що починаються зі слів: чому так важко, - одна була відповідь: Істинним дзеркалом твого життя є образ твоїх думок…

Він рівно всім тілом поринав у філософські глибини і вслуховувався у шторм. Океан не просто бушував - він розмовляв з ним. Вперше так близько був видний колір неба. І куди б не спрямовувався його погляд, нічого окрім бажання творити і ділитися створеним з людьми на його обличчі прочитати було неможливо: Ех, я сюди обов'язково повернуся ще…