Спогади волинського солдата, що вижив під Волновахою

Замучені, тижнями немиті, за весь час служби солдати лише кілька разів знімали з себе форму. Так само як берці, від яких у спеку парило ноги. А вночі хлопці мерзли від холоду, бо спали в окопах на гілках. Усі поголовно кашляли, а лікування одне – півпігулки анальгіну. Був і "Колдрекс", але його неможливо було випросити. Рятували рівненські волонтери, які привозили на полігон необхідне.

Про блокпост під Волновахою:
– Уночі висадили на узбіччі дороги поблизу міста Волноваха... На заваді нашим планам облаштувати блокпост за всіма правилами і нормами став конфлікт із місцевими жителями. Вже на другий день ці люди приїхали до нас і сказали, що вони самі себе захистять і не дадуть нам окопуватися. Фотографували нас, знімали на телефони, а один навіть привіз чотири літри горілки і сосиски, запрошуючи нас випити. Я особисто його прогнав.

Усі розуміли, що знаходяться в зоні АТО, тому спиртного не вживали.
Командир бригади постійно телефонував генералу, запитуючи, що робити. Той наказував стояти.

Родини рівненських військових, загиблих під Волновахою, все ж отримають грошову допомогу [+Відео]

Бійці стояли. На блокпосту, територія якого не освітлювалася, вночі свій свого за два метри не міг побачити. Без окопів, без огорожі з мішків, наповнених піском, зрештою, без правоохоронців, яким належало нести чергування і перевіряти транспорт...

На 45 солдатів було всього 8 бронежилетів, їх вдягали ті, хто заступав у наряд. Тієї ночі першими загинули бійці наряду. Бронежилети їх не врятували, снайпери поцілили їм у голови.

З трьох машин, які під’їхали, бойовики цинічно розстрілювали солдатів, що перебували в наметі. Комбат навіть з машини не встиг вийти, як йому знесло пострілом півголови. 

Дмитро як командир взводу кинувся телефонувати на сусідній блокпост, що стояв за три кілометри, та дарма – рації були вимкнені.

Тих солдатів, хто вибігав у поле, рятуючись від куль, добивали найманці, які причаїлися в лісі за півкілометра від блокпоста.



Разом із побратимами, живими і мертвими, лежав у полі і Дмитро… Ворожа куля пройшла через стопу, розтрощивши кістку на 8 частин.

Після бою під Волновахою 22-річний волинянин осліп

Про сьогодення:
– Я знаю хлопців, яким у медичній картці записали, що травми вони отримали не в бою, а у вуличній бійці. Для чого таке приниження? Щоб не надати статус учасника бойових дій і не сплачувати компенсацію?

У банку Шостаку відмовили у виплаті страховки за отриману травму, бо запізнився на два дні з візитом до установи. Що йому вкрай важко пересуватися, працівники банку проігнорували. Мовляв, у них правила непорушні, винятку для солдата з АТО не робитимуть.

Теленовин Дмитро не дивиться принципово. Каже, що там навіть третьої частини правди про те, як живуть і воюють українські військові, не показують.

Представники районної влади хоч і не навідувалися, але знають, що він прибув. Голова РДА заніс його прізвище до списку тих, кому нададуть безкоштовну путівку до санаторію "Лісова пісня".

Дмитро переніс дві операції на нозі, зараз носить апарат Єлізарова — це на півроку, потім буде гіпс… А ще потрібні постійні медичні обстеження у Києві.

Шановні читачі!
Ми будемо дуже раді отримати ваші історії про героїв-солдатів, які захищають нашу країну. Якщо ви маєте цікаву історію, яка стосується армії, українських солдатів та офіцерів, сімей військовослужбовців, пишіть на електронну адресу natahakulinich@gmail.com.