Переселенка з Луганська у Рівному: "Мені соромно, що говорю російською"

Враховуючи важку суспільно-політичну ситуацію в державі, проведення антитерористичної операції, жителі сходу України вимушені переїжджати до інших областей. Так, вимушені переселенці переїздять жити не тільки до сусідніх областей, а й знаходять прихисток на Західній Україні, в тому числі й на Рівненщині. Так, за минулий тиждень на Рівненщину прибуло 68 людей з Криму та Сходу України.А загалом в області зареєстровано 798 переселенців. Втім, це лише офіційні дані. Процес прийому переселенців відбувається таким чином, що люди з Криму, Луганщини та Донеччини приїжджають на Рівненщину. Потім вони звертаються до органів державної влади, де у міграційній та службі соцзахисту відбувається реєстрація вимушених переселенців. Водночас є люди, котрі поселяються у своїх родичів і не звертаються до органів влади за допомогою. Водночас, реєстрація за місцем перебування відбувається лише за бажанням громадян.

Тобто точна кількість вимушених переселенців в області може бути більшою. Ті, хто прибули у Рівненську область, намагаються розпочинати життя з "чистого листа" і не згадувати ті страхіття, які вони пережили під час останніх тижнів перебування у рідних містах на сході України. Одні мріють про те, що вже зовсім згодом зможуть повернутися в рідні міста, відбудовувати свої домівки, інші ж хочуть залишитися на Рівненщині на все життя, адже тільки тут змогли віднайти затишок, тепло та підтримку.

Звісно, історія кожної окремої людини є унікальною, не кожен хоче, щоб про неї писали журналісти... Але днями доля звела нас з однією дівчиною, яка на свій день народження зробила собі величезний подарунок — приїхала з зони АТО, буремного Луганська, до мальовничого та гостинного Рівного.

Народившись у Росії, проживши там 15 років, Кіра Шишкова переїхала до Луганська, але тільки вимушено переїхавши до Рівного, зрозуміла, що "озвірілі бандерівці" можуть бути ріднішими за патріотів Луганської народної республіки.

Віряни з Рівненщини три дні йшли пішки до Почаєва заради миру в Україні [+Фото]

“Ще місяць не минув, як я проживаю у Рівному, я зробила собі такий подарунок на день народження. Тобто, з 18 липня я стала не луганчанкою, а рівнянкою”, – розповідає Кіра.

Проблема в тому, розповідає дівчина, що зараз дуже важко виїхати з зони антитерористичної операції, адже активісти, як Луганської, так і Донецької народних республік можуть випустити тебе за межі області тільки за великі гроші, а далеко не у всіх вони є.
Про те, чому саме вирішила переїхати на Рівненщину, дівчина відповідає просто: "Так склалася доля, в мене була знайома, з якою ми співпрацювали по роботі, і одного дня я їй сказала, що не знаю, що робити і як жити у Луганську далі. Натомість вона без вагань запевнила: "Приїжджай до нас! Ми тобі допоможемо у будь-якому випадку".

Щодо перших вражень про місто, то вони були просто неймовірними, адже було незвично бачити після буремного Луганська мирне Рівне, де всі посміхаються, де мирне небо та все зелене та квітуче. Спочатку дівчина проживала у знайомої, але, зрозуміло, що в однокімнатній квартирі було жити незручно, та й Кіра не хотіла набридати колезі.

“Вразило найбільше те, що ця моя колега настільки відкрито та щиро до мене віднеслася, хоча і бачила мене у житті вперше. До цього ми спілкувалися тільки телефоном, – розповідає Кіра. – В мене просто немає слів про людей, які тут проживають. Якщо ти підійдеш до будь-кого просто на вулиці, то люди з радістю тоді допоможуть, підкажуть, як добратися до того чи іншого місця. Всі, хто знають, що я переїхала з Луганська, то запитують про те, як живеться у Рівному, завжди готові прихистити та нагодувати”.

Через кілька днів до Кіри у Рівне переїхала тітка з семирічною дитиною. Родичка розповіла про те, що вони сиділи у підвалі три дні, не їли, а потім просто вирішили покинути все, віддати гроші, які було потрібно, але переїхати з того жахіття.

До Рівного привезуть мощі Святого Пантелеймона Цілителя

Тепер вимушена переселенка Кіра повертається до нормального життя. Дівчина працює помічником головного економіста на підприємстві "УкрТехноФос". Зараз Кіра тут більш поглиблено вивчає усі основи роботи, колективом дівчина вражена і стверджує, що працювати одне задоволення.

“Можу сказати, що на роботу цю я потрапила теж чисто випадково. Жінка-колега, у якої я жила, зі мною пішла в службу допомоги біженцям, і там ми взяли списки підприємств, які пропонують роботу вимушеним переселенцям. На підприємстві мене зустріли, як рідну.
Далі Кіра планує знайти квартиру, але з Рівного переїжджати не збирається, адже тільки тут змогла побачити реальних "бандерівців" з чистими душами та відкритими серцями. Прикро тільки те, що у Луганську в дівчини залишилися друзі, яких можна перерахувати на пальцях, адже більшість переконані, що Кірі тут просто "промили мізки" і вона не може реально осмислювати ситуацію, що склалася. А знайомі з Росії також перестали спілкуватися через те, що дівчина виїхала з рідного Луганська.

“Мені соромно через те, що я говорю російською. Але я поки не можу так швидко перейти на українську. Бувають такі ситуації, що люди, спілкуючись зі мною, переходять на російську, я ж їм пояснюю, що не потрібно цього робити, говоріть зі мною українською, щоб я швидше звикла і сама говорила державною мовою...”