А депресія нехай шукає собі інших “клієнтів”!

А що, може, і справді відпустить, подумалось, треба зрештою спробувати. Уже наступного дня була на вулиці Лісовської (в районі пивзаводу), де й розмістилися екзотичні фітобочки.

З порога повіяло дивним ароматом — пахло сандаловим деревом, свіжим сіном, а ще чомусь дитинством (мабуть, тільки у бабусі в селі тах пахнуть насушені за літо цілющі трави на горищі). Піднімаюсь сходами (трохи з пересторогою, хтозна, що воно за штука — фітобочка) і чекаю побачити звичну для медустанов картину — білі стіни, кахлі, кушетки (полікуєш тут депресію, аякже!). Натомість потрапляю майже додому: обшиті деревом стіни, маленькі диванчики з лози, а в куточку примостився справжній самовар.

— Хочете чаю? — запитує чорнява дівчина за приймальною стійкою. — У нас він особливий — трав’яний і дуже ароматний.
Поки Інна (а саме так звуть приязну господиню) готує чай, розпитую, що ж зі мною робитимуть у тій бочці.
— Не хвилюйтесь, вам сподобається, — Інна посміхається. — А от і за вами прийшли.

Прямую коридором за симпатичним лікарем (Денис — написано на бейджику) і нарешті бачу ці знамениті бочки — величезні, майже у людський зріст, з дверцятами та лавкою у середині. Одразу кортить вмоститися туди, однак, виявляється, програма дещо інша — спочатку масаж.
Вправні та сильні руки незрячої масажистки розминають м’язи спини та шиї, подекуди щось дивно хрустить.

— Солі, — пояснює вона.
Атож, чому б їм не накопичитися, адже робота “сидяча”!
— Нічого, кілька сеансів, і будете, як новенька, — заспокоює.
Вже після масажу відчуваю прилив сил. Але це ще не все — на черзі бочка.
— Якщо ви зараз підете у бочку, то ефект від масажу посилиться у кілька разів, бо ви прогрієте тіло та покращите кровообіг, — пояснює Денис.
Ну що ж тут скажеш? Слухаюсь. Всідаюся на маленький стілець у бочці, мене накривають яскравою накидкою так, що голова залишається не накритою і я можу дихати прохолодним повітрям, а в бочку тим часом поволі набирається пара. Температура зростає поступово, це ароматне тепло розслабляє та заколисує, подумки летиш кудись на морські узбережжя, а робочі клопоти та домашні будні десь зникають. Насамкінець Денис просить опустити голову у бочку і кілька хвилин подихати п’янкою фітопарою — бальзам для легенів, каже він. Після процедури мене знову вкладають на кушетку і загортають у теплий “конверт”.
— Відпочивайте, — каже лікар. — Може, ви б хотіли маску на обличчя? Після бочки ефективність косметичних процедур теж посилюється.

Ви бачили жінку, яка відмовилася б від такого задоволення? Але поки ніжні руки косметолога накладають маску, що пахне водоростями і морем, а у кімнаті відпочинку звучить спокійна музика, засинаю.

Прокинулась я хвилин через двадцять, хоча відчуття було, як після нормального нічного сну. На мене ще чекав цілющий фітолосьйон та приємний трав’яний чай. Але головне не це, коли вийшла з Центру “Купала”, холод та мряка листопада уже не здались мені такими сірими і гнітючими. Зрештою, тепер я знаю, де навіть серед дощів та морозів можна знайти літо. А депресія нехай шукає собі інших “клієнтів.”